Голем. Легенда про голема
Голем давно вже став одним із символів Праги і особливо дільниці Йозефов. Легенда про голема віднесе нас до XVI століття, у часи правління імператора Рудольфа ІІ. Тоді головним рабином в Староновій синагозі був Ієгуда Льов бен Бецалел: мудрий провідник, знавець Тори та Талмуду. Він розумівся на Кабалі та читав інші таємні сувої, котрі зберігалися в ті часи у нього вдома. Євреям тоді велося кепсько. Часто-густо виникали сутички і конфлікти з пражанами. Причин було достатньо: від релігійних до фінансових. На єврейске гетто, тобто місце, де мешкали самі лише євреї, робили нальоти міщани зі Старого Міста.
Як був створений голем
Ієгуда Льов довго думав, як же захистити свою громаду від цих погромів. Читав свої сувої, книги, писання, аж поки не знайшов рішення. В одному дуже давньому манускрипті було описано створення штучної людини з глини. Покликав рабин свох своїх учнів та й почали вони ліпити з глини тіло людини. Ліпили-ліпили, і виліпили здоровенну фігуру розмірому півтора людських зрости. Роздав він двом учням священні слова і сказав першому:
— Твоя стихія — вогонь, обходь сім разів, — той обійшов, тіло голема розчервонілося, і глина почала запікатися.
— Твоя стихія — вода, обходь тепер ти сім разів, — той обійшов, і тіло голема охололо і стало кольору людського тіла.
Потім пішов сам раввин, наспівуючи священні слова. Сім раз обійшов, вклав до рота священий шем — звиток з таємними словами, і голем ожив. Встав, розплющив очі. Ієгуда Льов взяв його, та й відвів до себе додому. Назвав голема Йозефом і навчив робити прості домашні справи. А щоночі голем Йозеф обходив навколо єврейського кварталу, видивляючись нападників. Сунулися вони якось до гетто, але отримали такого відкоша, що ніколи більше й не дивилися в ту сторону. Треба було тільки про одне пам’ятати: перед п’ятничною молитвою, з якої у євреїв починався шабат, тобто субота, мався він виймати шем, бо працювати в шабат — то гріх.
Як голем збунтувався
Одного разу турботи про хвору доньку та про громаду так закрутили рабина, що пішов він до п’ятничної молитви, зовсім забувши про голема. Той занепокоївся, почав ходити туди-сюди, а потім вискочив на вулицю і почав шкодити: бити вікна, відривати вивіски, вдирався до будинків, трощив меблі. На жаль, шабат уже почався, і робити хоча б щось було заборонено. Але йшлося про життя людей, Ієгуда Льов якраз співав 92 псалом, коли почув погану новину. Кинув все, і побіг додому. Зупинив власним словом Йозефа, посадив його на стілець і звелів чекати. А сам повернувся до синагоги і доспівав псалом.
Довго думав рабин, що ж робити з бунтівником. Потім взяв своїх учнів, голема, і пішли вони на горище Старонової синагоги. Там Льов звелів голему лягти, вийняв у нього шем, а самі вони з учнями прочитали всі заклинання у зворотному порядку, так само сім раз задкуючи навколо тіла голема, кожний по черзі. Глиняне тіло розкришилося і так залишилось лежати.
На наступний день раввин заборонив всім заходити на горище Старонової синагони, і з того часу увійти туди туристу не можливо. А псалом 92 виконується у тій синагозі двічі.
Що було далі з големом?
Лише один раз студент, ім’я котрого легенда не зберігла, зацікавився легендою про голема. Він вирішив перевірити правдивість переказів. Довго вивчав іудаїстику, читав і таємні книги, тож якось знайшов той самий рецепт. Виготовив шем, і вночі пробрався на горище. Дійсно, голем лежав там, наче вчора його поклали, лише пилюкою пропав. Розчистив студент тіло, вклав до рота шем. Затягнулися тріщини, ожив голем, Підвівся: страшний, грізний, все збільшувався і збільшувався. Переляканий студент висмикнув шем, тіло голема завмерло і з гуркотом впало на студена, приваливши його під уламками.
Цей переказ, можливо, мав історичне підґрунтя. У 20-х роках XX століття чеський журналіст Егон Ервін Кіш виліз на горище, але нічого там не знайшов.
За свідченнями людей, котрі робили дослідження, нічого, окрім старовинних меблів, вони там не знайшли. Втім, заборона входу тільки підігріває чутки про голема.