Заснування Праги

Заснування Праги відбулося зовсім не так, як у багатьох містах. Ось послухайте. Якось одного погожого літнього дня княгиня Лібуше і князь Пржемисл сиділи собі на пагорбі Вишеграда. Віяв прохолодний вітерець, літо було в самому розпалі. В глиняному полумиску лежали черешні та суниці, цвірінькали горобці, стрибали галки, видивляючись, чи не перепаде їм чогось з князівського столу. Сонце хилилося вже до заходу, здалеку доносились удари сокири по дереву, десь в лісах навпроти заревів ведмідь. Князь підвів голову:

• О, збираймося, хлопці...

Раптом Лібуше підвелася. Подивилася направо, потім наліво.

• Бачу місто, велике й прекрасне, славним йому бути! Йдіть до лісу, знайдіть чоловіка, що поріг витесує для дому свого! І зведіть на тому місті град. Прагою його назвімо. І як перед порогом схиляють голови королі та князі, так і перед містом тим схилять голови сильні світу цього.

Пшемисл махнув рукою, і хлопці миттю подалися шукати того чоловіка. Знайшли його садибу і почали поряд зводити град. А Пржемисл тим часом доїв останню ягоду і мовив:

• Час і нам їхати до нашого нового дому.

Сонце хилилось до заходу...

Так, власне, і відбулося заснування Праги.