Чех, Лех і Рус

Cтаровинна легенда оповідає: жили-були колись три брати: Чех, Лех і Рус. Мешкали вони на території держави Паннонії – нинішньої Угорщини. Чи забракло їм землі, чи стало тісно, а зібрали вони свої родини та своїх людей, і пішли собі на північ в краї диких лісів та темних трясовин. Чим далі йшли, тим рідшими були слов’янські поселення, а далі і ті зникли, натомість зустрічалися люди іншої мови та дикішої культури.

Насамкінець за горою Ржип, що північніше Праги, побачили вони прекрасні землі, котрі цілком припали до смаку. Густі та тінисті ліси вкривали всю поверхню тої країни. Ніхто в них не мешкав, отже дичини дичини для всіх, в дуплах дерев роїлися бджоли, в річках, котрі впадали до Ельби, плавало повно риби. На луках можна було випасати корів і овець, а, головне, коней. І вирішили вони зупинитися тут, в околицях гори Ржип, між річками Влтава та Огржа. Поставили своїх богів, котрих принесли із собою і почали розбивати таке-сяке поселення.

Гора Ржип

І звернувся Чех до свого народу:

• О, мої друзі, котрі не один раз переносили зі мною всі труднощі серед незаселиних хащів, полиште свої справи і принесіть жертву богам і вони благословнять наше життя на новій землі! В цьму краю не буде вам бракувати їжі і ніхто не заважатиме вам. Але оскільки триматимете в своїх руках таку велику та прекрасну країну, подумайте, як вона називатиметься!

І відповіли йому люди:

• Хіба є краща назва, ніж назвати її по твоєму імені. І якщо вже твоє ім’я – Чех, нехай країна називається Чехією.
• Що ж, вітай нас, країна бажана і шукана нами так довго. Прихисти нас і примножуй наших нащадків з покоління в покоління.

І почали прибульці господарювати в новій землі. Хроніки кажуть, що то був золотий вік, в котрому панували скромність, поміркованість та стриманість, чесність та простота. Вони не знали ані багатства, ані жебрацтва, і власність була спільною. Авторитетом користувалися найбільш мудрі люди, і до них зверталися за порадами у різноманітних суперечках, котрі виникали навіть попри простий суспільний устрій.

Чех і Лех. Хроніка Польська (Матвія із Міхова)

Але трапилося так, що Леху та Русу захотілося жити окремо. Зібралис він і разом зі своїми рідними полишив терени Богемі і пішли на північ та схід через гори до нових незвіданих країв.