Легенда про турка з Унгельта
Унгельт - це старовинна торгова дільниця Праги. Аби потрапити до Унгельту (або як його ще називали - Тину), варто прогулятися вулицею Malá Štupartská і знайти арку, позначену короною. Пірнемо в неї і опинимося в місці, овіяному справжніми легендами. В часи середньовіччя купці, котрі прибували до Праги, заїжджали до спеціального двору. Спершу проходили митницю, потім вже могли продавати свій крам. Більше того, за давнім звичаєм всі перекупники та купці повинні були продавати якусь частину краму в тих містах, через які вони йшли. І не мали права продавати нічого в Чехії, і тим більше, в Празі, допоки не пройдуть Унгельтську митницю. Назва дільниці Унгельт має «грошове» походження, від німецького Um Gelt.
Весь комплекс являв собою своєрідну фортецю в місті. На території двору стояли готельні приміщення для купців, зі всіх країв, костел — перший тинський храм — також слугував місцем молитви, лазарет стайні та склади. Це все огородили стіною, яку назвали тином, оточеною зовні ровом. Укріплення потроху почали забудовуватися у XIV столітті. Пізніше, коли в 16 ст. Прага втратила своє столичне значення, частину двору продали князям Грановським, які й перебудували його в ренесансному стилі. До нашого часу Унгельт зберіг ворота, через які купці з Унгельту трапляли до Тинської вулички, а далі — на Ринок Старого Міста.
Унгельт відвідує несподіваний гість
В ті часи, коли купці ще відвідували Унгельт, трапилася тут одна історія. Відомо, що дівчата в Празі настільки гарненькі, що свататися до них приїздили з різних країв. Але одна мала найкрасивішу білу косу і таке кам’яне серце, що жоден, навіть найвродливіший і найбагатший юнак не міг підступитися до неї. Якось до Праги прибули турецькі купці, а серед них — один хлопець. І вийшла та дівчина — а торгували вони якраз поряд з її мешканням — купити спецій та побавити себе заморськими тканинами. Побачила того молодого турка і без тями закохалася. Почали вони зустрічатися. Але, як то завжди буває, всьому настає кінець. Прийшов час купцям їхати додому. Сльози, ридання, зітхання. Але що поробиш: він обіцяв повернутися, вона обіцяла чекати.
Йшли місяці, ніяких звісток про коханого — заламані руки, заплакані очі. А місцеві хлопці не сплять, то троянд пришлють, то парфюм французький, то прикрасу. Та й батько почав супитися: дівчина на виданні, заміж не йде, достойних кандидатів на руку на поріг не пускає. Особливо отого, сусіда. А він в’ється, а він старається. Як вода підточує камінь, так і зусилля підточать дівоче серце. Вона здалася, а незабаром оголосили весілля.
І от саме в день шлюбу у Празі з’явивсь той турок. Побачив весілля, аж посірів. Як угледіла його дівчина, перелякалася страшенно. Але обоє не видали своїх почуттів. І коли молода отримала записку під час бенкету, вона не вагаючись вийшла, наче на хвильку причепуритися. Більше її ніхто не бачив.
Як довго шукали батько з чоловіком! Всі околиці перерили, всіх перепитали — безрезультатно. Аж через пару років слуги розбирали стару купу дрів і знайшли за нею череп з білою косою. Відкопали поруч і тіло нещасної, одягнуте у шлюбну сукню. Поховали небіжчицю з почестями. Турка так більше ніколи і не бачили. Лише іноді вночі тим місцем проходить його привид, який тримає за косу голову дівчини.
Як дістатися до Унгельта?
Дістатися до Унгельта можна від станції метро Náměstí Republiky (лінія B), а від неї пішки вулицями U Obecního domu та Jakubská до перетину з вулицею Malá Štupartská.
Мапа - © OpenStreetMap