Дім «У золотої криниці»
На розі вулиць Karlova та Seminářská височіє дім «У Золотої Криниці» («U Zlaté Studny»). В містах раніше не було багато місця, то ж криниці могли існувати і в середині будинків. Ба більше, такі криниці могли просто собі стояти посеред дерев'яних хатинок, лише згодом стати частиною будівлі. На дні тої криниці, як присвітити, щось поблискувало.
Легенда про служницю, котра впала до криниці
І якось одна служниця перехилилася, аби добре розгледіти, та й впала вниз. Як її витягували, то випадком зачепили цеглину в боковій стінці. Вона шубовснула вниз, а за нею посипався потічок золотих дукатів! Власник того будинку дуже зрадів несподіваному багатству. Спустився вниз, зібрав скарб, а після виплати всіх належних податків, оновив, розбудував свою кам’яницю. Але по ночах внадився ходити привид служниці. Він все плакав та хлюпав, немов брів по воді. А криницю з тої пори почали називати золотою.
Легенда про обезголовлене подружжя
Один з нащадків того власника був страшенно жадібним. Він здавав кімнати за неймовірними цінами. І якось поселилася в нього одна багата іспанська родина: ідальго та його дружина. Втікали вони від Святої Інквізиції, чи навпаки, вирішили відкрити в Празі якусь справу – достеменно не відомо. Але привезли із собою дуже тяжку скриню. Казали, що там було золото, привезене аж з самого Нового Світу. Жадібний господар вирішив, що настав його зоряний час. Іноземців ніхто в місті не знав, не чекав, а значить, якщо вони зникнуть, то ніхто і не шукатиме. Одної ночі він зі слугами напав на своїх гостей та стяв обом голови. Тіла закопав в підвалі в одному кутку, золото — в другому, а голови викинув до річки Влтави.
За якийсь час у тому домі оселився кондитер. Робив він страшенно смачні пряники в різних формах. То ялиночки, то серця, то конячини, то зірочки, то солдатики. Одні приправляв медом, інші маком, треті — спеціями східними. Дійшли до нього і плітки про те, що в цьому домі водяться два привиди — лицаря іспанського і його дружини. І вирішив він заробити на легенді — такий собі маркетинговий хід. Раз — і готові пряники у вигляді ідальго та його дружини. Поставив до печі, спік, полишив холонути на ніч. А на ранок хтось перетовк всю випічку. І на другу ніч то повторилося. Вирішив кондитер підстерегти шкідника. Просидів він півночі, і нарешті побачив, як привиди розбишакують в його майстерні, трощачи своїми напівпрозорими пальцями крихкі пряники.
— Ні, так діла не буде. Чого це ви мої пряники товчете?
— Добрі ти пряники зробив, але голови не такі, як в нас. Полишимо тебе, господарю, як голови їм наші приробиш. І то хутчіше, до світанку! Ось вони, голови наші, з ріки виловили, — і поклали на стіл дві сріблясті голови.
Що робити — всівся кондитер, за діло. І перед світанком були готові два пряники: ідальго і його дружини. Обличчя вийшли надзвичайно точні, але сумні. Зраділи привиди, забрали пряники:
— Ось тепер ми вільні. Дякуємо тобі, майстре. Піди ж в підвал і знайди там тіла наші та поховай, як годиться, бо ми були людьми благочестивими. А в кутку навпроти буде наше золото. Тепер воно твоє.
Виконав кондитер прохання привидів. Викопав тіла та поховав на цвинтарі. А на золото купив будинок на Ринку і відкрив найкращу в Празі кондитерську.
Хто мешкав у домі «У золотої криниці»
Легенди легендами, а насправді в цій кам’яниці у XVII ст. мешкав папський нунцій Спінеллі. Він полюбляв сидіти на кріслі, прикрашеному червоним сукном і так приймати гостей або оглядати вулицю. Фасад прикрашено скульптурами захисників Праги від чуми, що найшла на місто в 1714 році: св. Ігнація, св. Францішка Ксаверського і св. Розалії. Нижче коло зірки св. Вацлав і св. Ян Непомуцький. А ще нижче — св. Рох з собакою і св. Себастьян. Ліпнину ту замовили Ян Версер і Ганна Сабіна. Декор встановили на знак подяки за позбавлення міста від чуми.
Де знаходиться дім «У золотої криниці»
Дім «У Золотої Криниці» знаходиться на розі вулиць Karlova та Seminářská. Його добре видно, якщо йти вулицею Karlova від Карлового мосту. Найближча станція метро Staroměstská (лінія A).
Мапа - © OpenStreetMap