Вежа Даліборка

Прогулюючись Золотою вуличкою туристичний маршрут виведе вас до вежі Даліборка. В старовинні часи вежі Празького Граду використовувалися в якості в'язниці. Хоча первісне призначення веж оборонне, дві з них майже одразу почали використовуватися в якості в’язниці. І найвідоміша з них вежа Даліборка.

Легенда вежі Даліборка

Даліборк з Козоїд став одним з перших в'язнів тоді ще безіменної вежі. У 1496 році прихистив селян, які збунтувалися проти свого жорстокого пана Адама з Плосковиць. Селяни взяли замок та полонили колишнього свого пана. Коли король довідався про це, то вислав до Козоїд та Плосковіць своїх намісників разом із військом, аби вони врегулювали конфлікт. Ситуація була зовні простою, але ходили слухи, що Даліборк таємно підбурював сусідових селян до бунту. Дії Даліборка кваліфікувалися як злочин проти феодальних прав. Військо навело порядок, землі повернули власнику, а лицаря кинули за грати. Земські книги кажуть, що не вперше.

Навряд чи знатного полоненого тримали у підвальній частині вежі — щось на кшталт карцеру. Те приміщення називали голодоморним, тому що за слухами там заморювали голодом самих непокірних в’язнів. Ходили перекази про гори кісток, які накопичувалися століттями. Але згодом, коли археолог Бенеш спустився донизу, то не знайшов нічого, окрім одного черепа.

Мабуть, камера знаходилась на певній висоті. Уявіть собі: ще вчора чоловік був на волі, а тепер не може навіть вийти за межі своєї камери. В ті часи, нагадаю вам, в’язниці не малі ані бібліотек, ані цехів по виробництву, навіть на прогулянки не випускали. Сиди собі, обростай бородою та вусами. Від нудьги лицар попрохав охоронця принести якийсь музичний інструмент, і той добув скрипку. Даліборк раніше ніколи не грав на цьому музичному інструменті. Спершу виходило зле, так зле, що охоронець мало не відібрав скрипку. Проте якось так швидко лицар зумів научитися простеньким мелодіям, і розважав охорону своєю грою. Чим далі вчився, тим складніші мелодії. В Даліборку відкрився талант: він почав по пам’яті відтворювати музику, яку коли-небудь чув. 

Музика збирала людей, якім було цікаво, хто ж так грає. Вони скидалися в’язню до пом’ятого капелюха, аби хоч якось віддячити за моменти прекрасного. Особливо скрипку полюбляли жінки, вони частенько пускали сльозу під вежею. Приходили туди і деякі прихильники лицаря, аж поки в один прекрасний ранок мешканці більше не почули гри. Тиша тривала день, два, а на третій міщани почали розпитувати сторожу. Та відмовилась відповідати, але хтось тицьнув солдату грошину. Тихцем один солдат повідомив людям, що Даліборка стратили на світанку, оскільки влада міста побоювалася бунту за народного улюбленця. В той же час ширилися чутки, буцімто селяни в селах гуртуються виступити проти самих жорстоких феодалів того часу. Даліборка могли використати в якості символу повстання — у всіх ще були в пам’яті гуситські війни.

Пражани назвали вежу на честь лицаря. З тих же часів пішло прислів’я, що потреба змусила грати Даліборка на скрипці. Під скрипкою тут розумілися знаряддя для тортур, а грати — давати потрібні свідчення.

Де знаходиться вежа Даліборка?

Вежа Даліборка знаходиться в північно-східній частині Празького граду, на вильоті Золотої вулички.

Мапа - © OpenStreetMap