Празький град – це серце міста, місце, котре вподобала сама Лібуше в якості князівської резиденції. Він є візитною карткою міста. Празький Град видно зі всіх кінців міста і навіть з околиць. Радимо запланувати на відвідини Празького Граду та його садів окремий день, можливо, поєднавши з Градчанами або Королівською Дорогою, і обов’язково відвідати не тільки Старий королівський палац, базиліку св. Їржи, собор св. Віта, Золоту вуличку, але і піднятися на Дзвінницю, відвідати скарбницю, катинну галерею та вежі. Одним словом, користуватися повною можливістю побачити цілий Празький Град.
Історія Празького Граду
Саме Празький Град місце називали Прагою аж до 1784 року. Вдале розташування Граду – гострий виступ між двома ярами приваблював людей ще з часів неоліту. Пржемисловичас теж надзвичайно сподобалося це місце, принаймні числені знахідки підтверджують існування поселення в IX столітті, оточеного частоколом. Десь наприкінці того століття Борживой поставив першу церкву Діви Марії. Його син Спитігнєв І почав розбудовувати укріплення, котре площею співпадали із сучасною площею Граду. Із західної сторони між нинішньою Градчанською площею та першим Першим подвір’ям проходив рів, а вал та стіни були на межі між І та ІІ подвір'ями. Вратислав І збудував другу церкву святого Іржі, котрий до 973 року слугував головним княжим храмом, аж поки Вацлав не звів ротонду святого Віта, котру Спитігнєв ІІ 1060 року перебудував на храм у романському стилі.
Тут ніколи не вщухало життя, навіть коли Вратислав ІІ перебрався на Вишеград. В той час дерев’яну огорожу замінили на кам’яну з трьома брамами: Чорною Вежею на сході, Білою на заході та Південною в якості бічного входу. Під градом росли числені сади та виноградники, закладені ще святим Вацлавом. Наступну реконструкцію Граду провів Собеслав І, а згодом Пржемисл ІІ Отакар, відомий зі своїх походів в край Прусів.
Наступники Пржемисловичів, Люксембурги провели тотальну перебудову Граду в готичному стилі. Саме в цей час почалася будова готичного собору святого Віта, будівництво котрого закінчили лише в XX столітті. Ідеологом та натхненником будов став король Карл IV, з котрим співпрацювали видатні архітектори Матей з Аррасу та Петр Палерж. Його син Вацлав IV вже не мешкав у Граді, він обрав собі палац у Старому Місті, звідки королі повернулися до Граду лише в 1483 році. Власне Владислав Ягеллончик почав модернізацію укріплень, котрі відповідали вимогам до оборони від артилерії та на котрих була можливість встановлення гармат. Так виникли Порохова, Нова Біла вежі та вежа Даліборка. Тоді ж з’явився в палаці Владиславовська зала та Золота вуличка. Та й весь палац суттєво розширили. А от сад на північ від Граду з’явився за часів Фердинанда І Габсбурга, в ньому звели літній палац, котрий імператор присвятив своїй дружині Анні. Саме тут почали вперше в Богемії вирощувати тюльпани.
Празький Град після пожежі
Великої шкоди Граду завдала пожежа 1541 року, після котрого довелося проводити великі реставраційні роботи, що призвели до часткової перебудови та зміни зовнішнього вигляду комплексу. Син ФердинандаІ Фердинанд Тирольський звів Новий палац. В той же час знать почала будувати собі резиденції у східній частині Граду. Так виникли палаци Лобковічів (колишній Пернштейнів) та Розенбергів (інститут шляхтанок).
В 1583 році на Град перебирається Рудольф ІІ, котрий вирішив зробити Прагу своєю резиденцією та столицею Імперії. Це призвело до чергової реконструкції комплексу. З’явилося ІІ подвір’я, де збудували літній палац, приєднаний до палацу часів Фердинанда. На півночі звели великі двоповерхові стайні, а поряд – велику іспанську залу, призначену для збереження картин.
Після смерті Рудольфа ІІ столиця повернулася до Відня, однак значення Праги не зменшилося. За часів Матіаша з’явилася брама в західній частині – нині це перехід між І та ІІ подвір’ями. Імператор Фердинанд ІІІ перебудував Новий палац, додавши крило для імператриці. Також за його часів звели на півночі комплекс стаєнь. Але чергової найбільшої перебудови Град зазнав за часів Марії Терезії – саме вона реконструювала західну частину Граду до сучасного вигляду. Останнім, хто коронувався в Празькому Граді був Фердинанд І Доброзичливий.
Після створення Чехословацької республіки Замок достосували до потреб президента, котрим став Томаш Гарріг Масарик. Для цих робіт запросили архітектора Йоже Плечника, котрий модернізувваввв не тільки палац, але і сади.
За Празьким Градом можна вивчати архітектуру самого міста, оскільки тут є цікаве як для пошановувачів романського стилю, так і неоготики 19 століття. Кожен король або імператор, який мав на то кошти, намагався розбудовувати та перебудовувати те, що дістав у спадок від попередників. Пшемисловичі, Люксембурги, Габсбурги — всі залишили свій слід.
Як дістатися до Празького Граду
Град має три входи. Перший –це парадний, під скульптурами гладіаторів. Зазвичай він зачинений на вхід, лише на вихід, а сам вхід – поряд, ближче до палацу Архієпископа. Це й буде нашою стартовою точкою. Другий – знаходиться збоку. Дістатися до нього можна трамваями до зупинки Pražský hrad, а далі пішки вуличкою U Prašného mostu до брами. Дорогою ви проминете Королівські сади та пройдетеся містком над потічком Брусніце. І перший, і другий спосіб приведуть вас одразу до кас, де ви можете придбати квитки на один з можливих варіантів – актуальні варто перевірити на сторінці Граду.
Третій вхід – від Чорної Вежі та станції метро Малостранська Старими Замковими сходами. Цим варіантом краще спускатися, оскільки вам так чи інакше треба буде піднятися до самого початку, до Терезіанського плацу, перш, ніж ви зможете придбати квитки.
