Якщо ви мандруєте Прагою, то проминути Карлів Міст практично не можливо. З давніх давен він об'єднує два береги Влтави, всі чотири історичні міста: Град з Градчанами, Малу Страну з одного боку та Старе і Нове Місто з другого. Щодня величезна кількість людей проходить старовинною кам'яною бруківкою з одного боку річки на інших, від Старомістської Мостової вежі до Малостранської і навпаки. Люди милуються берегами Влтави, кам'яницями та чудовими видами на Град.
Юдитин міст
Карлів Міст не був першим празьким мостом. Спершу князь Мната з колод та дощок звів переправу. Не була вона надійною – деревина підгнивала, і тому її весь час ремонтували. 1159 року протоміст поплив разом з паводком у небуття. Король Владислав звелів він збудувати кам’яний міст, аби прогулюватися з Граду і Малої Страни до Старого Міста і не боятися, що когось потягне разом з мостом у невідомі далі. Він назвав новобудову на честь дружини — Юдити. Це був третій кам’яний міст на північ від Альп.
Юдитин міст кілька разів ремонтувався, реставрувався, аж поки сніжної зими 1342 року не настала відлига. Раптовий наплив льоду та води знесли кілька прольотів. Те, що залишилось, не підлягало навіть реконструкції. Вціліла хіба що вежа по стороні Малої Страни та обличчя бороданя, за яким пражани оцінювали рівень води. Загалом, залишки Юдитиного мосту ви можете побачити в кількох місцях. По-перше, якщо ви відвідаєте музей Карлового мосту, то матимете змогу спуститися вниз до одного з прольотів. Ще одна частина знаходиться під Кржижовніцким шпиталем там, де рукав проходить рукав Влтави. По-третє, по стороні Малої Страни в підвалах кам’яниць №77, 78 та 82 збереглися залишки конструкцій мосту. Частину бруківки можна знайти біля костелу св. Насамкінець, якщо ви відвідаєте Прагу у посушливу пору, то у воді побачите кілька опор мосту у воді.
Власне Карлів Міст
Юдитин міст зруйнувався за часів короля Карла IV. Правда, в ті часи він був лише принцем, а Священною Римською Імперією керував батько — Ян І Люксембурзький. Імператор не дуже переймався Богемією, як тоді називали Чехію і віддав її у руки сина. Карл виявився хазяйновитим і одразу зрозумів, що міста Град і Старе Місто потребують постійної комунікації. І тому повелів зібрати всі матеріали для будівництва.
Поки міст будували, Карл IV став королем, імператором Священної Римської Імперії, зробивши Прагу столицею. Роки йшли, і вже в 1378 році мостом пройшла жалобна процесія. Ховали людину, за якої місто отримало нове дихання. Король Карл IV, нажаль, не всиг побачити Старомістську Мостову вежу, не встиг заселити до кінця Нове Місто.
В 1759 році прийняли правила пересування мостом — віднині можна було ходити тільки правим боком, так, як ми сьогодні їздимо дорогами. З року 1883 мостом їздила конка, а через 22 роки, у 1905 проклали електричний трамвай, який ходив аж до війни. В 1890 році паводок знищив 2 опори та три прольоти, відновлення тривало цілих 2 роки.
З 1965 року міст став пішохідним. В наш час тут грають музики, ходять туристи — від Старого мяста до Малої Страни і Градчан. Бродять привиди, яких ви навряд чи побачите, хіба прогуляєтеся мостом перед третіми півнями.
Карлів Міст, скульптури
Вже з кінця XVII ст. Карлів міст у Празі почали прикрашати скульптурами. Процес цей тривав аж до другої половини ХІХ ст. Частину з них виконав Матіуш Браун, іншу — Ян Брокоф та його сини, Міхал Ян Йозеф та Фердінанд Максиміліан. Їх твори можна зустріти в багатьох знаних місцях Праги, то ж не диво, що саме ці майстерні виконували замовлення на прикрасу мостів, змагаючись між собою у вправності. Втім, відмітились і інші скульптори, наприклад, брати Йозеф та Еммаус Макси, Матей Вацлав Янкель. Замовників було кілька, до кожної скульптури — свій. В XІX -XX ст. деякі перенесли в різні місця, замінивши на копії або взагалі інші скульптури. Ви можете побачити їх, відвідавши Лапідаріум на Голешовіце або ж каземати на Вишеграді.
Фактично Карлів міст — це наглядний підручник не тільки з історії Чехії, але і з історії католицьких чернечих орденів.
