Капітолійська вовчиця

Сьогодні ми помандруємо до Риму, де в Капітойських музеях зберігається відома бронзова скульптура "Капітолійська вовчиця". Доволі архаїчно виконана вовчиця годує двох малюків - Ромула та Рема. Вся трійця стала символом міста Рим і ось чому.

Легенди та символізм

В давні часи жила собі Рея Сільвія. Вона служила в храмі богині домашнього вогнища Вести, таких служниць називали весталками. Рея походила з аристократичної родини, її батько Нумітор, правив Альба-Лонгою. Одного разу її спокусив бог війни Марс, і від нього у Реї народилися близнюки Рем і Ромул. В той же час Амулій, брат Нумітора, вчиняє переворот і посідає трон. Близнюки в майбутньому могли б стати перешкодою і претендувати на владу, тож узурпатор вирішив позбутися їх. Він наказав слузі вбити малюків і викинути тіла до Тибру. Однак той пошкодував дітей: поклав до кошика і пустив його плисти річкою. Кошик плив собі аж до пагорба, де сів на мілину. Там дітей знайшла вовчиця. Вона пошкодувала малюків і почала їх вигодовувати своїм молоком. Так тривало доти, аж їх не знайшов пастух Фаустоло. Кажуть, що вовче лігво - це легендарний луперкал біля Палатинського пагорба.

Згодом близнюки виросли, повернули владу Нумітору і вирішили заснувати нове місто. Однак не могли домовитися щодо місця, посварилися і Ромул вбив Рема. Таким чином нове поселення отримало назву Рим (від Romulus). На місто чекали великі перемоги, злети і падіння, врешті воно отримало титул Вічного. А вовчицю та малят почали зображувати всюду - від монет до гем і скульптур. Змінювалася і символіка: то скульптурна група означала щасливе життя в часи Августа, то уособлювали річку Тибр в епоху Адріана. Важливим було і те, як саме зображували вовчицю. Стояча тварина символізувала захист, а от присідаюча - лагідність. Гордо піднята голова означала велич Риму.

Історія

Створення скульптури традиційно відносили до V століттям до н.е., її могли відлити в нижній частині Тибру ще за існування етрусків. В часи Давнього Риму існували дві такі вовчиці - перша стояла в печері Луперкале, друга на Палантині. У 295 році до н.е. до палантинської вовчиці Квінто Фабіо Піттора та Квінто Галло додали близнюків. Кошти на це, якщо вірити Тіту Лівію, отримали від конфіскацій у лихварів. Перші в міру чіткі відомості про сучасну скульптуру знаходимо в записах від X століття н.е. В той час вовчиця була прикута до стіни Латеранського палацу. Бенедетто да Соракте у своїй Хроніці згадує, що верховні суди відбувалися під "матір'ю римлян", отже статуя в ті часи грала символічну роль, котра повинна була поєднувати спадковість влади пап від імператорів. Ці суди стали називати "вовчими". Що цікаво, тоді біля вовчиці вже не було близнюків. Їх додали у XV столітті і авторство приписують Антоніо дель Поллайолі

Згодом статую перенесли до церкви Сан-Теодоро між Палантином та Капітолійським пагорбами, аж поки папа Сікст IV 1471 року не подарував її римському народу. Можливо, саме тоді і додали близнюків. Скульптура перекочувала до Капітолійських музеїв, де ви можете побачити її в будь-який день.

Проблема датування

Нові наукові методи змусили вчених засумніватися старому датування. Хоча на капітолійській вовчиці на задній лапі є сліди пошкодження від блискавки, про що згадував Цицерон, однак звір повернутий в нетиповій для тих часів позі - в сторону до глядача, а не до дітей чи вперед. Новітні методи показали, що скульптуру виконали між X та XIII століттями н.е. Більше того, в давні часи металеві статуї робили з окремих частин, котрі потім зварювали. Натомість вовчиця - цільнолита, тобто виконана технологіями пізніших часів. Можливо, ми бачимо перед собою середньовічну копію з давньої етруської скульптури, котру виконали разом із імітацією ушкоджень. І хто зна, чи десь у ватиканських потаємних архівах не зберігається оригінал?

Цікавинки

Печеру Луперкал ймовірно таки знайли у 2017 році під час буріння. То ж чому б не існувати справжнім Ромулу та Рему, адже існують історії, коли людські дитинчата цілком непогано себе почувають у вовчих зграях.