Франсуа Буше “Сільська ідилія”

Cтара Пінакотека в Мюнхені приховує багато скарбів, часто маловідомих широкому загалу. Деякі з них у свій час не отримали належного шанування, деякі були продуктом тодішнього масового виробництва, коли над творами працювали не лише майстри, але й підмайстри та учні. Але багато з них передають побут та життя тогочасних людей, хай навіть трохи ідеалізовано. І сьогодні я хочу розповісти вам про картину Франсуа Буше “Сільська ідилія”.

Франсуа Буше

Франсуа Буше успадкував свої здібності від тата Ніколя Буше, котрий робив ескізи малюнків для тканин, а заодно приторговував картинами. Завдяки тату юний Франсуа потрапив в учні до Франсуа Лемуана. Після навчання займався гравюрами, чотири роки провів в Італії, де писав італійські краєвиди. Згодом стає членом Королівської академії мистецтв та її професором, завдяки чому отримує замовлення у Версалі та Королівської бібліотеки в Парижі. Його покровителькою стала маркіза Помпадур, завдяки котрій художник отримував гарні замовлення. Писав портрети французької знаті.

Джерелами натхнення Франсуа Буше були італійські, фламандські та голландські художники. Сам він працював в дуже широкому спектрі жанрів: від портретів до побутових сцен та еротичних сцен. Характеристичними статурами стали пухкенькі дами, амури. Художник полюбляв яскраві фарби, завдяки чому картини блищали життєрадісністю та певною поверхневістю, за котру, власне, його й критикували.

 “Сільська ідилія”

Гарним прикладом стилю автора є картина “Сільська ідилія”. В ній є все: пасторальна сільська сценка з рум’янощокими молодицями та дітьми, корови та ягнята, котрі виглядають куди цікавіше, ніж люди, сільський краєвид. Здається, саме таким хотіли бачити село столичні аристократи, котрі могли й не знати, наскільки важкою є праця звичайних людей, і такий квітучий вигляд вони мають доволі недовгий період свого життя. Сонце вже схилилося до обрію, молодиці готують вечерю, а дітки вже й не проти поспати. В цій картині не обійшлося без певного еротизму: дивіться, як молодик обіймає свою дівчину.

Франсуа Буше написав картину “Сільська ідилія” у 1735 році, на початку свого зростання в Парижі. Попереду були 35 років плідної праці, злету та сходу з художньої сцени. На зміну рококо прийшов класицизм та реалізм, сходили нові зірки. Ставши разом зі своєю покровителькою, маркізою де Помпадур, символом епохи, він тихо й непомітно пішов разом із нею у 1770 році, залишивши після себе величезну кількість робіт.