Вірджинія Вульф “Міссіс Делловей”

Книга Вірджинії Вульф “Міссіс Делловей” не стала для мене певним відкриттям, однак увійшла до переліку тих, про котрі хочеться написати. Ця книга про один день з життя заможної пані виявилася міцним горішком, котрий я доволі довго і не без сторонньої допомоги оглядів намагалася довгенько розгризти. Також для мене було цікавим зазирнути до Великої Британії часів короля Георга V, тобто після закінчення Першої Світової Війни.

Причин на це я мала кілька. По-перше, це незвична форма написання. Стиль “потік свідомості” не те, аби був близький мені, однак вже добре знайомий за творами Керруака та Кена Кізі. “Міссіс Делловей” в цьому сенсі була первістком, і, відповідно, привернула до себе увагу читачів.

Персонажі книги “Міссіс Делловей”

Проживаючи той день, вам треба уважно пильнувати, оскільки лінія головної героїні, Клариси Делловей, дуже стрімко перетікає до ліній інших героїв: її давнього знайомого Пітера Волша, колишнього вояки Септімуса Сміта та його дружини Реції Сміт та ще кількох побічних. Серед них я б виділила ще давню подругу Клариси Саллі, про котру та і Пітер згадують з певним сентиментом.

Головній героїні вже 52 роки, і не дивно, що ми час від часу повертаємося у роки юності, коли в домі Клариси батьки збирали товариство на чисельні вечори та прийняття. Зрештою, у вікторіанській Британії шлюб для дівчини-аристократки був бажаною долею, особливо, якщо з’являвся перспективний кандидат. Клариса мала гарний вибір, тим більше, що на тих прийняттях займала певну лідерську позицію. 

То ж Річард Делловей став цілком закономірним вибором: згодом він став урядовцем, поважним членом суспільства. Що міг дати їй доволі бідненький Пітер Волш, окрім романтичних марень та емоцій. Зрештою, його майбутня доля лише підтвердила правильність вибору. А, з іншого боку, хто зна, якби Клариса обрала альтернативний варіант, чи не сприяли б її батьки кар’єрі зятя?

Інша лінія роману — життя вояки Септимуса Сміта. Його постравматичний синдром після Першої Світової війни дошкуляє галюцинаціями, в котрих з’являються загинулі побратими. Дружина, Реція, марно водить його по лікарях, що не дає жодного результату, оскільки психіатрія, психотерапія в ті часи ще не була настільки добре розвинута, як в наші часи. Ця лінія дуже контрастує з лінією та зманіженим життям аристократів Делловеїв, котрих мало торкнулися біди війни.

Інші сюжетні лінії книги

Однак в романі Вірджинії Вульф “Міссіс Делловей” є те, що об’єднує всі дві гілки героїв. Це бій лондонського Біг Бену, котрий символізує час. Час спливає і для тих, і для інших, час визначає їх майбутнє, час розставляє всі крапки над і в другій частині книги. 

По друге, це місце дії, Лондон. Головні герої живуть в епоху, коли місто змінилося разюче. Кінні вози поступилися автомобілям, над головою літають аероплани, а метро стрімко розвивається, випереджуючи інші столиці. Описи Лондона дуже нагадали мені аніме “Відьмина служба доставки” чи “Мандрівний замок” студії Ghibli. Такі ж атмосферні та яскраві, вони мені запам’яталися, мабуть, ще краще, ніж доля героїв. А ще в Лондоні Вірджинії Вульф багато квітів.

Ще одне цікаве питання — зміна ролі жінки у суспільстві. Якщо Реція, як і більшість представниць нижчих шарів, з юності звикла працювати, то аристократки якраз почали перехід від стану живих лялькок, що поступово в’януть з часом до активнішої ролі, що ми добре бачимо у житті ще дуже дитинної Елізабет, доньки Клариси та Річарда.

Роман Вірджинії Вульф “Міссіс Делловей” — це книга про зміни, про ностальгію за минулими часами та минулою дружбою, це книга про контраст різних шарів суспільства та про зрілість людей. Це книга про певні підсумки, про спробу завершити старі питання та зустріти виклики нової епохи, особливо коли ви вже у старшому віці. Навіть попри свою доволі складну форму написання та сприйняття, це не та книга, повз котру пройдеш із байдужістю.