Стефан Цвейг “Марія-Антуанетта”

Книгу Стефана Цвейга “Марія Антуанетта” я тримала у себе в планшеті кілька років, з часів, коли цікавилася Австрією та її письменниками. Тоді якось не дійшло до прочитання, і ось мене підмовили переглянути аніме “Троянда Версалю” і я вирішила ознайомитися з першоджерелом цього чудового серіалу.

Сюжет книги  Стефана Цвейга “Марія Антуанетта”

Отже, рік 1770. Великий кортеж з боку Австрії під’їжджає до кордону з Францією. З карети виходить 15-річна дівчинка, котру заводять у спеціальне приміщення. Там її перевдягають в одяг, повністю виготовлений у новій батьківщині. З цього моменту почалася фінальна стадія приготування до весілля юної доньки Марії Терезії, імператриці Австрійської та дофіна Людовіка, онука королі Людовіка XV.

Я не хочу тут переказувати всю біографію покійної королеви, за мене це чудово зробив Стефан Цвейг у своїй книзі. Крок по кроку, розділ за розділом він аналізує життя Марії Антуанетти, її болі, радощі та родинні негаразди, пов’язані з загалом ніяким чоловіком, її богемний стиль життя, котрий й так виснажував кошти країни. Скарбницю спустошив ще Людовік XV, його пристрасна відданість коханкам, призвела до поступового падіння престижу країни, котра замість нових технологій та розвитку інвестувала у сукні та діаманти.

Так само автор проводить нас через тяжкий шлях падіння королеви. Початок, закладений у скандалі з кольє, до котрого Марія Антуанетта не мала жодного стосунку, став одним з тригерів, котрі дали початок революції. На тлі масового зубожіння простих людей розкіш двору виглядала аж надто контрастною. І ось пекарі та ковалі під впливом галасливих журналістів та правників стали перетворюватися на санкюлотів. А далі почалася терниста дорога монаршої пари до гільйотини.

Історичне тло книги

Що цікаво, Цвейг вказує на те, що багато акцій, проведених революційно налаштованими людьми, хитро керувалися знавцями психології натовпу. Маніпуляції дуже швидко і кінцево знищили авторитет короля (авторитет королеви втоптали у багно не без допомоги самої  Марії Антуанетти). Безумовно, згодом творці революції, всі ці горлопанисті Демулени, Дантони, Сен-Жюсти, Ебери та Робесп’єри переб’ють одне одного, а останніх провезуть до гільйотини на Площі Революції з куди меншими почестями, ніж покійного короля. В цьому я побачила певне упередження автора щодо революціонерів і певну симпатію до доволі простих, але в певному сенсі недолугих монархів.

З іншого боку автор чудово показав, наскільки далеким та відірваним від життя був сам королівський двір. Мені навіть здалося, що Тріанон, резиденція Марії-Антуанети, був настільки ж далеким від Версаля, як Версаль від народу Парижа. І при цьому всьому ці люди навіть не усвідомлювали своєї відірваності, аж поки не припекло.

Якщо ви любите історію Франції та кохаєтеся у моді та естетиці французького двору, то публіцистичний стиль книги не перешкодить читанню. Книга однозначно дасть вам підґрунтя для фантазії та натхнення на створення гарних образів у стилі Версалю чи Тріанону. З іншого боку, Стефан Цвейг гарно дослідив всі політичні та суспільні чинники, що впливали на трагічну долю родини Марії-Антуанетти. То ж книга стане доброю ілюстрацією для будь-якого історика (якщо він, безумовно, не занудний педант, котрому до душі лише сухі факти).

Наостанок хочу згадати кілька екранізацій життя Марії-Антуанетти, і серед них найцікавішою може бути “Троянда Версалю”, аніме-серіал, знятий за манґою Ікеди, котра своєю чергою читала та надихалася книгою Цвейга.