Люди та миші Джона Стейнбека в книзі Про мишей і людей

Є люди, а є миші. Люди тиняються світом та шукають роботу, а мишей ловлять, ними бавляться та їх вбивають. Доля людей, як і мишей не передбачувана і може легко ламатися під впливом зовнішніх обставин. Собак, до речі, теж. Це короткий переказ книги “Про мишей і людей”. Ця тонка книжечка потрапила на мої очі доволі випадково, і ознайомлення з нею зайняло рівно один вечір.

Головні герої книги Про мишей і людей

Джордж та Ленні подорожують Західним узбережжям в пошуках роботи, затримуючись то тут, то там на фермах. Вони дуже контрастують між собою: один невисокий і не надто сильний, другий височенний здоровило. Джордж метикуватий чолов’яга, котрий має широкі плани на життя, але загалом мало чим відрізняється від інших заробітчан. Ленні ж має великі проблеми зі сприйняттям світу, він нагадує велику дитину. Любить гладити пухнастих тварин, особливо кроликів, про котрих мріє весь час.

На перший погляд, Джордж та Ленні надзвичайно нагадують Гаррі та Марва з фільмів “Сам удома”. Бандити там теж контрастні та мають дуже схожі діалоги. Мабуть, Джон Г'юз міг надихатися цією парочкою, хоча прямих свідчень тому немає. Однак чим далі ви читаєте книгу, тим більше зникає ця схожість. Джордж не такий буркотливий і більш компанійський, а Ленні, здається, геть хворий на голову, зацикленим на фетиші пухнастих істот.

Проблематика книги

Навколо головних героїв триває Велика Депресія. Кваліфікованої роботи мало, і багато людей змушені тинятися туди-сюди в пошуках приробітків. Однак не лише скрута штовхає людей в наймитування. У творі ми бачимо кількох інших людей. Слім є вправним поводирем упряжки мулів і добре знається на цих тваринах. Не перший рік мешкає на фермі й конюх Крукс.

На прикладі Крукса ми побачимо рівень расизму, котрий стояв в США навіть і до 60-х років. Крукс мешкає в окремій кімнаті, де має особистий простір - надзвичайний привілей для найманих заробітчан. Однак йому заборонено заходити до бараків, де мешкають білі люди. І лише Ленні, теж в якомусь сенсі відторгнутий від суспільства, намагається подружитися з Круксом.

На фермі, окрім працівників та власника, мешкає ще двоє людей: це колишній боксер Керлі, син власника, та його дружина, котру так і називають: дружина Керлі. Власне навколо цієї парочки й збудована основна драма роману. Дружина не любить Кучерика, вона мріяла бути акторкою, а замість цього тиняється фермою в пошуках пригод. Можливо, вона має підвищене лібідо, а поряд купа зголоднілих чоловіків. Що дратує недалекого, але пихатого ревнивця Керлі, і він бігає фермою у пошуках своєї благовірної. Саме це й не подобається Джорджу, головна мета котрого: зібрати гроші на ферму.

Про це мріють мало не всі заробітчани, але як можна зібрати гроші, коли тут є такі спокуси: шинки, борделі, випивка, карти, азартні ігри. То ж мрія, як морквинка перед осликом, змушує багатьох чоловіків працювати й далі, або ж через результати походжень тинятися від підробітку до підробітку.

Нам не пояснили, що саме тримає двох заробітчан мандрувати разом, окрім прохання покійної тітоньки Ленні, хоча з тексту не важко здогадатися. Ленні потрібна якась опора в житті, і він після смерті тітоньки обрав собі Джорджа. Тому ж, можливо, подобається мандрувати в компанії та кимсь опікуватися. Навряд чи між ними могло бути щось нетрадиційне, оскільки Джордж охоче відвідує борделі в містечку, та й в часи написання книги це було не в тренді.

Висновки

Книга “Про мишей і людей” може здаватися доволі простою, особливо з огляду на її маленький розмір. Однак вже з перших хвилин перебування наших заробітчан на фермі починає відчуватися якась тривожність, котра наростає ближче до книги. Це як передчуття неминучого, що от-от має статися. Дивний ефект, оскільки людина не може ясно передбачити своє майбутнє, а от відчути - так. А до цього додається гнітюча безвихідь таких маленьких людей, котрі навряд чи зможуть вирватися з нескінченного кола підробітків. І це добре розвінчує міфи про старі добрі золоті часи, коли кожний міг збудувати будинок та завести там велику родину.