Павел Зброшчик “Дар Аномалії”

Вже весна, вже й сакури цвітуть на повну, а я все ніяк не могла написати відгук на трьохтомник польського письменника Павла Зброшчика “Дар Аномалії”. А це та історія, про котру мені б хотілося поговорити з вами. В наш час повального захоплення роментезі такі історії на вагу золота. То ж самий час розповісти вам, що ж мене зацікавило у цій трилогії.

Сюжет книги  “Дар Аномалії”

Одного дня молодика Брена застала в дорозі завірюха, і він змушений був зупинитися у придорожньому шинку. І першої ж ночі бідолаха раптово і несподівано потрапив у халепу: вбили одного з постояльців, котрий спав поряд. Брена порятували лише випадково отримані знання: він долучився до загону так званих бардів, тоталітарної секти, головним завданням котрої є пошук та вбивство людей, котрі мають магічні властивості. Ще кілька днів тому Брен був вільною людиною, а тепер повинен виконувати місії, на котрих надзвичайно легко втратити життя.

А десь далеко у світі Паркан мешкає собі крилата (крила з пір’ями) людиноподібна істота Леба. На нього чекає випробовування, котрі мають сформувати характер парканина та вирішує, чи стане він добрим, чи злим. Тих, хто витримає іспит, чекає зустріч зі своєю людиною, котра потребує тої зустрічі і котра завдяки цьому отримує магічні здібності. Лебі ж, окрім всього іншого, доручили дуже важливу місію. Нещодавно один з парканинів, злий сам по собі, потрапив у тіло не менш злої людини Стикса. І ця парочка вирішили винищити всіх Безсонних, котрі, власне, і формують зв’язки між Парканом та світом, де відбуватимуться основні події. Вгадайте, до кого підселили Лебу?

Так виглядає зав’язка цієї непростої історії. І повірте, барди — це найменше зло, котре буде переслідувати Брена з Лебою, та його майбутніх друзів. Як і личить темному фентезі, головних героїв накриє вир геополітичних подій, де грають куди більші акули, ніж мисливці нам магів.

Персонажі трилогії “Дар Аномалії”

Як і личить справжньому темному фентезі, в “Дар Аномалії” зібралися дуже цікаві персонажі. Ось Перець (Pieprz), добряк-гном, котрий мандрує світом та складає мапи. А ще він шукає зниклого сина. Мабуть, це найбільш симпатичний персонаж у трилогії, і, з того, що я чула, він подобається багатьом читачам.

Ще одна майбутня супутниця Брена, вправна мечниця Задра, має свою цікаву передісторію: її тато загинув під час мандрівки зі своїм мешканцем Паркану. Це дуже сильний жіночий персонаж, і так само дуже симпатичний, хоча в ній я бачу ознаки цундере, тобто дівчини, котра спершу показує складний характер, але потім стає надійною супутницею героїв.

Третім супутником Брена, особливо у першій та третій частинах є маг Фауст. Вони зійшлися ще у підземеллях Йєр Ості, коли ховалися від бардів, однак зблизяться, якщо там можна сказати, лише наприкінці трилогії. Фауст має свої амбіції та веде свою гру, тому на нього навряд чи можна покластися, як на надійного союзника. 

У повісті з’являються ще кілька персонажів, чия роль на перший погляд може здатися другорядною, однак вони всі грають свої партії у відповідний момент.

Світ трилогії “Дар Аномалії”

Трилогія  “Дар Аномалії” це класичне “road mowie”. На щастя для орієнтації на місцевості у кожній книзі є мапа, а якби ви купували книгу безпосередньо у автора на якомусь івенті, то мали б шанс придбати велику кольорову версію. Або тримати у подарунок у випадку закупу всього видання. А отже ми матимемо нагоду добряче помандрувати світом, з одного боку ніби звичайним фентезі-сеттингом, в котрому є, на приклад, гноми у їх толкієнівському розумінні, напівельфи, гобліни, також у традиційному фентезі представленні. Але є й харакуни – люди з крихкою шкірою та зеленими очима. А з іншого боку є свої особливості, такі як система магії, залишки давньої високотехнологічної цивілізації, та особливості сил, що протистоять головним героям.

У світі “Дар Аномалії” цікава система магії. Знання може отримати лише той, котрий об’єднався з мешканцем світу Parkan та пройшов хоча б одну мандрівку. Її можна здійснити за допомогою листків рослини, котра називається “сонник”. Кожна така мандрівка – це виконання певного завадання, і в залежності від способу вирішення проблеми відкриває одне вміння певного класу, котре можна розвивати. Всю систему магії пояснять у третій книжці, то ж я не буду вам спойлерити. Скажу лише, що знання ці не безкоштовні. Ви платите за це якоюсь фізичною вадою, при чому вибирати самі не можете. Бренові он кілька пальців зрослося, то ж він втратив інше вміння: вирізати з дерева. Нам сподобалася ідея, що за нові уміння маг повинен платити своїм здоров’ям, а набуті вміння не всемогутні і мають свою систему рівноваги та протидії.

Ще у першій книзі мене зацікавили циклопічні підземні комплекси, котрі досліджує Фауст, а згодом і Брен у першому томі. Їх звела давня зникла раса Yer Osti. На перший погляд у першому томі вони скидалися на рештки якоїсь місцевої “Римсткої імперії”, серед котрих блукають люди епохи середньовіччя. У другому томі ми теж зітнемося з їх наслідками їх діяльності і зможемо оцінити всю потужність та продуманість цієї давньої раси. При чому за всіма ознаками ця вона ще й дості десь виявляє ознаки існування. Чи зустрінуться герої з ними? Чи добрі вони, чи злі?

Частково зазирнемо і на землі гномів, в котрих ми побачимо цікаві оборонні споруди: їжакові мости.

А от що недостатньо розкрите — це барди. Починаючи з другої частини вони відходять на задній план, а то й взагалі зникають. А дарма, вони могли б значно попсувати життя Бренові під кінець історії (ніби там і без них немає кому це робити).

Висновок

Що ж, трилогія “Дар Аномалії” мені дуже сподобалася. Вона чесна з читачем, не тішить його рожевими феєчками та єдинорогами, неземним коханням чи прикрашеними звеличеними стосунками між людьми. Любовна лінія хоч і присутня, однак не є домінуючою. 

Єдине, що мені не дуже сподобалося, це антагоніст. Він надто якийсь огидний до неможливості. В ньому немає харизми, є лише потужність та жахливі вчинки, а це робить зло надто явним, надто однозначним. Втім, а чи ідеальний сам Брен? Як і личить темному фентезі, протагоніст теж не хворіє месіанством, а крутиться, як може. Взагалі, єдиний явно позитивний персонаж це Перець. Ну, може, у певних моментах Задра.

Я рекомендую трилогію всім, хто знудився за справді хорошею історією, за цікавим незвичним світом та сеттингом, кому роментезі та феєчки стали поперек горла.