Ден Браун – Інферно

Літо не сприяє читанню серйозних книг, хочеться відпочинку та пригод, тим більше, що дні довгі, а ночі короткі. А відомо, що для нас, вампірів, пряме сонячне проміння є шкідливим. То ж нічого не залишається, як прилаштуватися десь в тіньочку і читати пригодницьку літературу. А коли на твоїй поличці стоїть Ден Браун “Інферно”, то вибір, як пишуть, простий та однозначний.

Сюжет книги “Інферно”

“Інферно” — четвертий роман із серії пригод мистецтвознавця Роберта Ленґдона. На цей раз доля заносить головного героя до лікарні, де він, власне і приходить до тями.  Останнє, що пан Роберт пам’ятає, це лекції в США. І дивне мариво із сивоволосою жінкою, котра закликає поспішити. В середині голови шум та морок, зовні бинти від поранення. Виглядає у вікно, а там… Флоренція. Дивиться за скляні двері, а там якась дівчина-панк намагається прорватися до нього і трошечки застрелити. Що робити в таких умовах?

Правильно, тікати з медсестрою Сієнною у невідомому напрямку. Зрештою ціла вервечка пригод проводить Роберта вулицями та пам’ятками Флоренції та ще двох міст (яких, не скажу, бо це буде спойлер). На п’ятах в пана Ленґдона та Сієнни сидить не лише Ваєнта, але й невідомі люди в чорній формі під керівництвом Крістофа Брюдера, і, здається, навіть уряд США. Оце професор потрапив у халепу!

А тут ще в кишені професора знаходиться таємний проєктор, котрий показує на стіні картину Сандро Ботічеллі “Мапа Пекла”. Роберт Ленґдон чіпляється у таємницю, мов гончак у слід зайця, і мчить на зустріч пригодам не зважаючи на жодні обставини.

Як ви вже могли здогадатися, головним стрижнем книги “Інферно” є “Божественна комедія” Данте Аліг’єрі, на основі котрої антагоніст книги Бернард Зобріст створив мороку для своїх героїв. По що створив, нащо створив — не відомо. Але створив. Якби він і справді хотів досягти своєї кривавої та страшної мети, ніколи б в житті не залишив жодної підказки, а просто сховав те, що мав сховати так, аби про це ніхто не дізнався. Заради чого цей пафос із проєкцією та посиланням?

В мене є одна відповідь. Аби провести читача через історичні пам’ятки Флоренції та інших міст, та викликати інтерес до “Божественної комедії”. І Дену Брауну вийшло це зробити, принаймні у мене. І я можу уявити собі, скільки людей приїжджає до садів Боболі, Палаццо Веккйо чи Флорентійського баптистерію тільки для того, аби пройтися слідами Роберта Ленґдота та Сієнни Бруккс.

Друге, і більш серйозне питання в мене до того, за яких саме обставин пан професор втратив пам’ять та потрапив до лікарні. Ці обставини та дії тих, хто це вчинив, здаються зрештою абсурдними та надто складними. коли можна було б пояснити все набагато простіше. Ну, добре, елемент кіберпанку та фантастики в пригодницькому романі Дена Брауна це не дивина, і, зрештою, най буде.

Загальні враження від книги в мене особисто позитивні, як на легке читво, котре до того ж надихає на подорож до чудового місця та інтерес до класики італійської ренесансової літератури.

Фільм “Інферно”

Однак ця рецензія не була б повною, якби не фільм. І тут я віддаю голос своїй подрузі Лейлі.

— Вони все, абсолютно все перебрехали. Вони змінили сюжетну роль Сієнни Брукс, Брюдеру не лише роль, але й ім’я. Вирізали Ферріса. Ти не згадувала його, це один з другорядних персонажів. Автентичними залишили хіба що Ленґдона та Ваєнту, та й то доволі умовно. Я розумію, коли заради скорочення сценарію викидають зайве на думку сценариста та режисера. Але суттєво змінювати ролі головних учасників, додаючи ще більшої плутанини та вводячи міжнародні інтриги? Навіщо? Навіщо вводити любовну лінію, котрої в книзі немає і сліду?

Поза тим фільм — видовищний трилер на тлі Флоренції. Не більше, не менше. Є екранізації, котрі кращі за оригінал, є екранізації, котрі гірші за оригінал. І це той самий другий випадок. Том Хенкс грає, безумовно добре, ще б пак, але все інше викликає багато питань.

Висновок

Отже, як бачите, питання є і до книги, і до фільму. Попри те, що вони порушують важливі питання перенаселення Землі, розповсюдження нових небезпечних вірусів штучного походження, реалізація вийшла не найкращою. Однак, книгу “Інферно” можна вважати цілком пророчою, якщо згадати про епідемію COVID-19, походження котрого досі викликає багато питань.