Спіймати Кайдаша

Про серіал «Спіймати Кайдаша» вже не перший рік розповідали мої друзі. Але от якось не складалося його переглянути. То зйомки, то якісь фотосесії, то інші турботи. То ж вийшло подивитися лише тоді, коли я захворіла на COVID і лежала собі в ліжечку. Так, так, ми, живі ляльки, теж хворіємо на цю гидоту, та ще й так само тяжко, як і люди. Але завдяки цьому я мала багато вільного часу, то ж могла передивитися сенсаційний серіал «Спіймати Кайдаша”.

Трохи про книжку «Кайдашева сім’я»

Пригадаю я вам сюжет. В селі Семигори неподалік Богуслава мешкає родина: Омелько та Маруся Кайдаші, котрі мають двох синів: Карпа та Лавріна. Спершу одружується Карпо на Мотрі, потім Лаврін на Мелашці. І всі вони починають сваритися через різні побутові причини. Оливи до вогню підливають баба Параска та баба Палажка. Книга заснована на реальних подіях реальної родини, відомої на весь повіт своїми сварками.

Щиро кажучи, я не належала до ненависників цієї книжки в шкільній програмі. Навіть навпаки, вона мені подобалася, оскільки я дісталася до неї на пару років раніше, ніж чіпкі лапи шкільних вчителів простягнули її мені в шкільній програмі. Веселий ненапряжний вайб старого села з околиць Богуслава, цікаві персонажі знайшли місце в дитячому світогляді. Тому мені подобалася екранізація з Богданом Ступкою з 90-х років, і саме тому я підходила до серіалу «Спіймати Кайдаша» без зайвого упередження навіть попри те, що сюжет перенесли до сучасного часу.

В серіалі до екранізації підійшли з надзвичайною точністю, відтворюючи навіть діалоги з книжки. Перенесли й професії: Маруся Кайдаш накривала голові колгоспу столи, Омелько зі стельмаха перетворився на власника автосервісу. Є навіть та сама легендарна груша!

Однак в серіалі з'являються й оригінальні персонажі, котрі гарно доповнюють та збагачують сюжет, завдяки чому книга з потенційного двох серійника перетворилася на 12-серійну сагу.

Що не так із серіалом «Спіймати Кайдаша»

І ось перші кадри села… на Обухівщині! Карл, ну могли б же зняти прямо в Семигорах. Це ж не в Карпатах знімати, це поряд з Києвом. Там же й Біївці є, з котрих походить Мелашка. В кожному з цих сіл можна знайти і багаті хати, і бідні. Хоча загалом вигляд рельєфу Київщини зберігається. І гора є, і хати ідентичні.

Друге, що трохи впадало до очей — це неймінг. Я розумію, що головні герої, включаючи бабу Параску та бабу Палажку, повинні зберегти свої автентичні імена, однак вони виглядали надто архаїчно як для нашого часу. Навіть для радянських часів. Палажками та Парасками вже років сто як нікого не називають. Єдине що могло б зберегтися, це Меланія, ім’я зустрічалося у 2000-х роках, але не в Україні. Ну й Маруся у вигляді Марії-Марічки. Хоча де-факто таку людину називали б в ті часи зросійщено — Маша. Омелька, Карпа, Лавріа, Мотрю ви вже не зустрінете в селах. Їх замінили Сашки, Юрки, Андрії, Наталки, Ольги, Сніжани, Світлани та Юлі.

А ще мені бракувало батлів між бабою Параскою та бабою Палажкою. Могли б і додати!

І чому серіал «Спіймати Кайдаша» це топ

А от все інше, окрім села та імен, цілком автентичне. Якщо ви хочете зануритися у справжню атмосферу села 2000-х років, то вам сюди. Починаючи від розваг молоді до застіль старшого покоління. Відвідини клубу, заробітки тощо, все як було тоді, та й місцями залишається зараз. І, безумовно, декорації, починаючи від килимів, відривних календарів і до старих вживаних, латаних перелатаних машин.

Ще працюють радіоточки, ще є череда (зараз це доволі рідкісне явище). Їздять на паломництва із сіл до Лаври. Автентичний і суржик, і російськомовна музика, котра тоді окупувала танцювальні майданчики, і навіть популярна Вєрка Сердючка, без котрої не відбувалася жодна сільська туса тих років. Одним словом, серіал «Спіймати Кайдаша» — це справжня машина часу.

Але декорації у фільмі це лише мала частка успіху. Головними у серіалі «Спіймати Кайдаша» є актори та їх втілення сценарію. От це мені надзвичайно сподобалося. Ще поки серіал розгойдувався, іноді здавалося, що вони трохи переграють. Але вже під кінець першої серії я так захопилася, що забула, що переді мною талановиті актори, я дивилася на життя реальних живих людей з українського села. Злилася через гидотні вчинки Мотрі, співпереживала Лавріну й особливо Мелашці.

Взагалі, багато хто критикував цю пару. В серіалі Мелашка неповнолітня, хоча й у віці згоди. І багато критиків звертали на це увагу. Але ті ж самі міські критики чомусь забувають, що в селах люди дорослішають раніше, і часто дівчата йдуть заміж далеко не у 18 років. У випадку Мелашки все справді трохи інакше. Вона не є типовою дівчиною, вона ще фактично дитина, і те, що зробив Лаврін, ну, це огидно. Категорично засуджую дії хлопця!

Фінал серіалу, на диво, не такий мирний та спокійний, як книга. До України приходить війна, і перед Лавріном та Карпом стоїть моральний вибір. Кожен з них має сформовану політичну позицію, і дається взнаки, що Карпо суттєво старший за брата, а отже, як і батько, ковтнув більше радянської дійсності та пропаганди. Можливо, саме тому від легко стає на шлях підтримки фальсифікацій виборів.

Цікаво, що й мова у братів трохи відрізняється. Лаврін все ж вчився в українській школі, а Карпо застав совок. І тому, як мені здається, у молодшого брата все ж менше суржику, ніж у його батьків чи брата.

Що маємо у підсумку

Що ж, як бачите, дорогі мої, серіал «Спіймати Кайдаша» крутий, і книга Нечуя-Левицького ідеально лягла на сучасні реалії. При чому багато моментів зберегли навмисно, і відтворили дуже детально, аби пов’язати книгу та сюжет серіалу. Тому, якщо ви от вагаєтеся, то можу вам казати: не зволікайте і дивіться серіал!

P.S. До речі, що цікаво, автори серіалу екранізували саме перший варіант кінцівки книги «Кайдашева сім’я», вилучений Нечуєм-Левицьким під час підготовки до другого видання.