Типовий роман в Коулуні

Нещодавно я закінчив перегляд нового аніме-серіалу “Типовий роман в Коулуні” (Kowloon Generic Romance). І знаєте що? Мене дуже порадувала ця анімеха, давненько мені не траплялося таке приємне sci-fi, особливо на тлі засилля фентезі.

Сюжет аніме “Типовий роман в Коулуні”

Головна героїня Куджірай Рейко мешкає у районі Коулун. Прокидається, як завжди, о 7 ранку, п’є вранішню каву, виходить з дому, вітається із сусідами та йде на роботу, до агенції нерухомості. Часто обідає чи вечеряє з колегою Хаджіме Кудо, веселим та безтурботним молодим чоловіком. Носить окуляри, і раптово виявляє, що у неї виправився зір.

А це перший дзвіночок! Чи буває так, аби зір раптово покращувався? Ні. І це делікатне впровадження до таємниці сюжету. Вже у першій серії ми бачимо багато натяків: офіціант Тао Гвен каже, що Рейко — дівчина Кудо, що її дуже дивує. Згодом дівчина помічає в небі великий октаедр від Generic Terra. І, потім, всюди золоті рибки. До чого б тут вони? Врешті решт Рейко знаходить у столі колеги спільне фото, котре зробив той самий Тао Гвен. Вона не пам’ятає обставин, при яких зроблено фото, і врешті приходить до висновку, що десь колись існувала Куджірай Рейко Бі. Отже, таємниця вийшла на свої позиції.

Місто-фортеця Коулун

Дія відбувається у місті-фортеці Коулун на околицях Гонг-Конгу. Такий район і справді існував, у 50-90-х роках 20 століття це була урбанізована дільниця, котру контролювали місцеві банди. Спершу малоповерхова, згодом щільно забудована бетонними коробками. У тіснині мешкало 30 000 людей, а будинки з’єднували не лише вузькі вулички, але й багаторівневі переходи в середині них. У такому вигляді він простояв до самого знесення у 1990-х роках. Мешканців відселяли або примусово, або пропонуючи їм винагороду. На місці знесеного району звели великий парк, зберігши лише пару історичних будівель форту. Вайб Коулуну і досі можна відчути, пройшовшись паралельними вуличками на південь від парку у гугл мапах.

В аніме ж на місці парку з часом з’явилася місто-фортеця Коулун-2, веж без вайбу мафії та наркотиків, але з теплою атмосферою добросусідства. Це миле місце, де всі всіх знають та мирно проводять собі час. І все ж на тлі Гонг-Конгу майбутнього воно виглядає так само дивно, як і його попередник. Загальне враження від цього Коулуну, як міста в мене було складне. Ми вже не бачимо явного криміналу, в районі стоять останні дні літа та передчуття майбутнього знесення, в котре його мешканці, здається, не вірять до останнього моменту.

А ще воно надзвичайно порожнє, варто лише відійти від якихось центральних місць, і схоже на місце, котре потроху занепадає, а більшість мешканців щойно поїхали. Хто бачив, як зносять старі будівлі, приміром, Києва, той зрозуміє.

Ми знайомимося з деякими його іншими мешканцями, і серед них найбільше з лялькаркою Яомей, котра дякуючи косметологам повністю переробила власну зовнішність та стала зовсім іншою людиною. Чи Сяохей, котра носить одяг в стилі lolita fashion. Це, так би мовити, подруги Куджірай Рейко, класична дівоча трійця.

Загальні враження

У анімі ніхто нікого не вбиває, не б’є, не вилазять з усіх усюд монстри, і все ж кожна серія пропонує вам вервечку загадок, котрі ведуть до самої головної таємниці Коулуна та Куджірай Рейко. І протягом усього аніме вам будуть підказувати знаки, при чому у такому вайбі, як це робилося в старих аніме, де головні герої — дорослі люди (на кшталт Ef). В останніх серіях всі рушниці вистрілюють, історія кохання, приправленого sci-fi, розвертається у повній красі. А ще тут непогано обіграли питання нетрадиційних стосунків і кросдрессерів, при чому без токсичності.

Я дуже радий подорожі до місця, котрого не існує. Це аніме — ніби дивна машина часу, що вміє відтворювати минуле. Дякуючи ним я здійснив чудову подорож до вже не існуючого Коулуну. Особливий вайб надихнув багатьох митців на створення похмурих історій, на тлі них “Типовий роман в Коулуні” виглядає скоріш романтично-ностальгічною sci-fi, ніж типовим міським фентезі. В аніме є багато таємниць, і мені особисто дуже хотілося їх розгадати!

Свою рецензію я завершу фразою, котра мені дуже сподобалася: “герої та рятівники прибувають в останню мить!”