Ikoku Nikki “Щоденник з Чужозем’я”
За дорослим життям та дорослими проблемами часом цікаво спотерігати. Особливо, коли це життя дорослих людей десь у глибині японського мегаполісу. І тим більше, коли це аніме, котре добре розкриває цю тему, однак при цьому позбавлене магії, попадання в якісь інші світи, чарівних істот чи чогось іншого незвичного. І сьогодні ми поговоримо про аніме “Щоденник з Чужозем’я” (Ikoku Nikki ).
Письменниця Макіо мешкає собі у невеликій квартирі, у котрій працює над книгами, вдалині від своєї родини, від котрої давно відсепарувалася. Десь там є її мати, сестра з чоловіком та донькою, однак через старі конфлікти вона не дуже родичається. Якось вона їхала у метро і почула повідомлення про те, що її сестра та чоловік занинули у автокатастрофі. Виявилося, що для більшості родичів донька померлих, 15-річна Асу, є тягарем, і ніхто — як завжди — не хоче брати відповідальність за неї. І Макіо запрошує дівчину до свого помешкання. Так починається нелегкий шлях співмешкання людини, що звикла до самотності, та юнки, шлях котрої позначений не лише дорослішанням, але й трагедією з батьками.
Поступово вони налагодили спільний побут, дівчина потроху ознайомлюється з друзями та подругами своєї тітки-письменниці. Потроху соціалізуючись та співпрацюючи, дівчина дорослішає. За порадою Макіо заводить щоденник, в котрому записує свої переживання. Окрім того вже з першої серії ми бачимо їх візуалізацію у вигляді вставок, на приклад, у індійському місті чи пустелі. Однак її переслідують спогади про батьків та думки про те, як би батьки поставилися до її рішень та захоплень зараз. І так, аж поки не знаходиться щоденник мами, адресований до Ами.
Одночасно з цим дівчина починає шукати свій шлях у своїх хобі та зацікавленнях. Здавалося, вона вивільнюється від певного тиску та опіки матері, і ось вже вона і сама допомагає однокласниці, котра бореться з нерівністю у прийомі до одного університету та має свої проблеми. І так само починає цінувати подругу. І все це завдяки Макіо.
Разом з Асою до Макіо повертаються спогади з юності, що ніби невирішеним гештальтом вертяться у пам’яті. І перш за все це фрази сестри, котрі поступово знецінювали жінку. Поступово ми зрозуміємо, чому Макіо ненавиділа матір дівчини та взагалі трималася осторонь родини. Однак місцями ми бачимо, як Аса у свої 15 була схожан на Макіо у цьому ж віці. Траплялося, що й Аса бачила у тітці матір, але це скоріш спогади.
Що цікаво, Макіо не діє нав’язливо, не ставиться до небоги як до дитини, а скоріш як до молодшої подруги, над котрою бере опіку. Її поради стають цінними для дівчини, формуюють її дорослу особистість. На приклад, тітка пояснює небозі важливість подруги зі шкільних років. А чому ж вчиться сама Макіо? Опіці над іншою людиною? Чи сама вона зміниться, чи зможе знайти щастя у особистому житті, котре теж десь там жевріє на обрію? Чи зможе побороти і свої проблеми?
Виникає лише одне питання: чи героїні “Щоденник з Чужозем’я” самотні і чи вони щасливі? У першому випадку гадаю, що Макіо Кодай не надто потребує когось поряд, вона вже самодостатня та доросла людина. А от Аса здається дещо навіть відмороженою та навіть дещо байдужою. Принаймні нам не показують великого горя за батьками, хоча вона неодноразово повертається та подумки звертається до них.
Варто додивитися аніме-серіал “Щоденник з Чужозем’я” до кінця, він дуже затишний та ламповий, однак не викликає таке ж відчуття самотності та відізольованості, як “Покинуте кроленя” чи подібні аніме. В ньому багато технічних та юридичних питань, а не лише емоційних, що напевне стане цікавим тим, хто вивчає японський побут та юриспуденцію.