Джозеф Конрад “Серце пітьми”

В XIX столітті на Землі існувало ще багато білих плям, котрі не розвідали європейські колонізатори. Не існувало супутників, дронів, завдяки котрим люди могли б подивитися, що ж там діється в лісах навколо Амазонки чи в африканських глибинах. Гімалаї, нескінченні пустелі Сахари та Австралії ховали та й досі ховають деякі свої таємниці. І не забуваймо про улюблену нашу білу пляму Антарктиду. Однак розвиток науки та промисловості штовхав підприємців та дослідників до все глибшого вивчення незвіданих областей планети. А, як відомо, література відображає дійсність, то ж не дарма саме в час виникає величезна кількість пригодницької літератури, а разом з нею і напівмістична та горрорна. Що ж, сьогодні я розкрию свої ментальні вампірячі крила та майну до Африки разом з Джозефом Конрадом та його книгою “Серце пітьми”.

Що цікаво, це доволі автобіографічна книга. Адже уродженець Бердичева, мешканець Варшави Юзеф Теодор Конрад Коженьовський довгий час працював у французькому та британському торговому флоті. В 1890 році підписав контракт з бельгійською торговою компанією та їде до Конго, де особисто спотерігає все, що там відбувається. Цей досвід лягає в основу його книги.

Вільна держава Конго

Аби зрозуміти сюжет, варто трохи згади, що саме відбувалося в Конго в ті часи. До середини XIX століття воно залишалося темним загадковим п'ятном на терені Африки. Хвороби, спротив племен, що населяли джунглі, та брак інформації про багаті поклади ускладнювали навіть дослідження, не те що колонізацію. Однак теренами зацікавився бельгійський король Леопольд ІІ, котрому хотілося мати свої володіння. В 1884 році в Берліні під керівництвом Отто фон Бісмарка пройшла конференція, на котрій фактично вирішили долю всіх африканських колоній. При цьому територія Конго залишалася нейтральною під управлінням Міжнароджної Асоціації Конго. Котрою керував... Бінго, Леопольд ІІ. Саме він запросив велику кількість торгофих фірм згідно з домовленостями.

Що ж саме приваблювало бельгійського короля? Слонова кістка, мідь та алмази, а згодом і бавовняні плантації. Але головне навіть не це, головним ресурсом став каучук, котрим багаті джунглі Конго. Торгові фірми доволі швидко підім'яли під себе місцеве населення, при чому на сильніші племена натравлювали слабших. Хоча рабство офіційно заборонили на Берлінській конференції, це не заважало колонізаторам жорстоко експлуатувати конголезців. Доходило до страшних жорстокостей та вбивств, взяття в заручники жінок і дітей. Колонізаторам було байдуже на долю тих, хто вже не міг працювати. Для контролю створювали мілітарні угруповання, прообраз сучасних ПВК.

Акварель невідомого автора. Музей азійської, африканської та американської культури, Прага

Сюжет та головний герой

Суть сюжету доволі проста. Шкіпер пароплава бельгійської торгової компанії Марлоу пливе річкою Конго до серця центральної Африки. Йому доручили важливе завдання — повернути найуспішнішого торгового агента Курца, котрий займався збором та постачанням слонової кістки. Дорогою він бачить всі жахіття колоніальної війни, відвідує торгові поселення та бачить життя і побут конголезців.

Африка для Марлоу — це така ж сама таємнича країна, як для нас, скажімо, Марс. Його в якомусь сенсі зачаровують звуки з джунглів, далекий бій барабанів — прояви іншої, таємничої тоді культури. Однак не можна сказати, що Марлоу якось дивує життя аборигенів та ставлення працедавців до африканців, він скоріш просто спостерігає ці брутальні картини. Головного героя куди більш приваблює особистість головної мети подорожі Курца. Ці почуття еволюціонують від поверхневого знайомства до щирого захоплення в міру наближення до кінцевої мети.

Однак кого він там застане? 

Курц

Курц нас розчаровує. Ми очікуємо на драматичну розв’язку, ми очікуємо, що Курц виявиться авторитетною людиною, харизматиком, що порухом руки керує цілими народами. Книга готує нас до чогось надзвичайного, як “Острів скарбів” протягом плавання готує нас до сутичок та пригод. 

Натомість ми бачимо хвору, практично вмираючу людину, за котрою тягнеться шлейф його минулих перемог у вигляді популярності серед місцевого населення та жахіть, котрі творилися за наказом цього вожака. Але… ми не бачимо тої людини, до зустрічі з котрою нас готували. Ба, більше, на момент зустрічі у хворому Курці розривається два бажання: повернутися на батьківщину, до свого старого укладу життя або ж залишитися у новому світі, світі, котрий Курц створив сам для себе, адаптував під себе і став на чолі його. Там, в Лондоні, на нього чекає дружина, хто зна, чи кохана. Тут, в Африці, в нього є жінка, котра обожнює цю підприємливу і колись страшну людину. Не кожен має такий хист, але на багатьох чекає такий кінець.

«Жах! жах!» — хто зна, що мучило Курца в останні секунди життя, чи це був запізнілий прояв жалю за скоєними вчинками, чи усвідомлення загальної ситуації, чи він шкодував кидати справу всього свого життя. Одне можу сказати, полишав Курц цей світ в дуже неспокійному стані душі. Його серце поринуло в справжню пітьму.

Що по конфліктам?

В книзі практично немає великих конфліктів. В ній є головний герой, котрий дорогою до мети скоріш навіюється плітками про Курца та вбирає в себе враженнями від подорожі вглиб таємничої місцевості. В книзі немає персоніфікованого антагоніста як такого, є лише завдання, яке треба виконати, та побороти власні побоювання та флер таємничої незвіданої глибини континенту. Марлоу лише побоюється своїх супутників-канібалів, котрі могли б посмакувати білими людьми на борту старенького пароплава.

Антагоністами можна було б призначити безжалісну експлуатацію та зверхнє ставлення колонізаторів до місцевого населення, якби в книзі хоча б один герой спробував протестувати проти цих явищ. Африканці показані вже морально зломленими, байдужими до власної долі та життя. Єдиний випадок спротиву це напад стрілами, та й то автор нам дає багато натяків на те, хто саме стояв за нападом на пароплав. Однак якщо метою Джозефа Конрана було показати пітьму, котра творилася в серці Африки, то з цим він чудово впорався.

Континент вже тоді поринав у прірву, знаходиться в ній зараз і хто зна, чи колись з неї випливе. Бідність, постійни війни, меншовартісний менталітет та нова хвиля великих корпорацій, котрі зацікавлені в експлуатації Африки — таке от сьогоднення. Безумовно, далеко не всі африканські країни так живуть, є відносно розвинені, як от Ботсвана чи ПАР.

Екранізації

"Серце пітьми" при всій ніби простоті стала книгою, котру довгий час вважалася складною для екранізації. Здавалося б: ось тобі джунглі, ось люди, бери і знімай своє роад-муві. А як передати пітьму в серцях людей? Як гарно це зобразити? Методами та стилістикою розважального кіно це не можливо було зробити.

Лише в 1970-х роках Френсіс Форд Кополла зробив спробу подивитися на роман з точки зору війни у В’єтнамі. В результаті вийшла окрема незалежна історія, в котрій прослідковуються як паралелі з книгою, так і дотримання акцентів щодо жорстокого ставлення до місцевого населення. Однак тут пітьма зазирає до сердець американських вояків. Знімали фільм на Філліпінах, хоча Кополла намагався пробити зйомки у В'єтнамі. Попри постійні проблеми та складнощі з акторами, гелікоптерами глядачі отримали шедевр, достойний окремого розбору.

В 1993 році сценарист Бенедикт Фіцжеральд та режисер Ніколас Роуг спробували сворити практично дослівну екранізацію твору. Хоча в них вийшло загалом зберігти таємничий дух Африки, однак вони дещо змінили наприкінці твору. Торгові корпорації, котрі вислали Марлоу, це цікавилися Курцом. Їм була потрібна лише слонова кістка, по котру вони й вислали свого агента. Доля Курца їм байдужа. На мою думку зі всіх трьох фільмів він найгірший, хоча, повтрюся, і детально повторює сюжет книги.

Врешті в 2019 році режисер Джеймс Ґрей у фільмі "До зірок" переносить сеттинг в космос і має рацію — саме там на людство чекають не вивчені світи. Астронафту Рою МакБрайду, котрий займається пошуком позаземного розуму, доручають розібратися з явищем "Спалах", котре виникло після зникнення експедиції його батька на кораблі "Ліма". Ця екранізація найменш наближена до оригінальної повісті, вона медитативна, хоча не позбавлена екшну. Антагоністом тут виступає сам Космос, на тлі котрого розгортаються не лише події, але і самотність головних героїв, і пітьма, котра оточує серце.