Мисливець на вампірів Ді: жага крові

Хочете пафосу і готики? Хочете екшону та гарних розмов? Хочете персонажів, в котрих ви закохаєтеся з першого погляду? Хочете високої естетики на тлі пост-апокаліптики? В такому випадку забудьте про одноманітні ісекаї, а подивіться повнометражку 2000 року "Мисливець на вампірів Ді: жага крові" від студії Madhouse.

Сюжет

В далекому майбутньому, десь в XIII тисячолітті нашої ери світом керували вампіри - безжалісні аристократи, котрі володіли не лише жагою до крові, але і відчуттям естетики та високими технологіями. Поряд з ними мешкали люди, і їм панування вампірів не дуже подобалося. Вони влаштовували полювання за кровопивцями. То ж з часом епоха вампірів добігала кінця, аристократів ставало все менше.

Одного дня дівчину Шарлоту викрадає вампір-аристократ Мейер. Вбитий горем батько наймає бригаду мисливців "Брати Маркус" та окремо від них мисливця Ді. Так починаться гонитва за каретою вампіра, в ході котрої шляхи "Братів" та Ді неодноразово перетинатимуться.

Дампір Ді та інші вампіри

Ді - це найцікавіший персонаж, напівлюдина-напіввампір, син графа Дракули. Таких, як він, називають дампірами, бо зазвичай вони виступають проти вампірів. Ді полює на вампірів зазвичай насамоті, йому товаришує кінь та щось, що живе у руці та поглинає чари. Хоча дампір не боїться сонця, однак довге перебування не в тіні виснажує тіло. У повнометражці його представили довговолосим чоловіком в капелюсі та плащі, що лише підкреслює надзвичайну патосність. Ді холоднокровний, незворушний і спокійний. Як же він патосно з'являється перед "Братами Маркусами".

Його противник Мейер в якомусь сенсі теж схожий на нього, але на диво дещо людяніший, ніж дампір. Він знаходиться в полоні пристрастей, в полоні боротьби між своєю жагою крові та коханням до Шарлоти. Мейер та Ді рівні один одному на полі бою, обидва представлені як своєрідні зразки благородства, котре знане нам лише з високої літератури.

Естетика світу

Вся повнометражка пронизана готичними мотивами. Цвинтар, на котрому "Брати Маркус" і Ді вперше перетинаються, руїни, вампірячі міста і палаци ніби вийшли з неоготики вікторіанських часів. Навіть кольорова палітра виглядає так, ніби параметр готичності творці фільму викрутили на максимум, що безумовно, пішло лише на користь екранізації. З тих же вікторіанських часів вийшла ще одна героїня - Кармілла, власниця замку, з котрого Мейєр планує втекти із Землі на космічному кораблі. На ті часи ви знайдете відсилку і в кінці фільму у вигляді дівчинки.

Світ, котрий вислизає з рук вимираючих вампірів виглядає так, ніби він сам переживає занепад. Швидкісні траси, величезні простори безлюдні. Руїни міст та населених пунктів, де мешкають залишки людського населення. Сцена візиту Ді до батька Шарлотти за композицією взагалі нагадує класичні вестерни тільки під готичним соусом. Втім світ ще не занепав, лише своєю естетикою відкотився до XIX століття. Можливо, цьому сприяли вампіри, котрі підтримували культурну традицію своїх прабатьків.

На відміну від свого приквелу 1985 року, повнометражка 2000 року позбавлена не лише надто насичених кольорів, але і певної анімешності. Це кіно навряд чи створювалося для дітей, скоріш для фанатів готики та Visual Kei, що якраз в ті часи був на вершині своєї слави. Воно нагадує більшою мірою західну фантастичну та фентезі анімацію, ніж типову анімеху про дівчаток-чарівниць, що саме на зламі тисячоліть користувалися популярністю.

Кожний кадр - це справжня насолода. Мабуть, аніматори добряче постаралися, аби це виглядало твором мистецтва, а не прохідною річчю. Цікаві і слуги Меєра - вони ніби вийшли із картин Ієроніма Босха чи інших майстрів Ренессансу.

Коротше, кажучи, дивіться цей готичний шедевр і не пошкодуєте.