Серіал “Шьоґун” – або подорож до середньовічної Японії

Гарний історичний серіал схожий на машину часу. Він відправляє вас до певної епохи, і ви особисто поринаєте у вир давніх подій, знайомитеся з давно померлими людьми, слідкуєте за зростанням особистостей, великими історичними перемогами та поразками. Звучить цікаво, правда? А якщо цікаво, то го зі мною до середньовічної Японії, в самий вир громадянської війни. Сьогодні я розповім вам про серіал “Шьоґун”, екранізацію книги американського письменника Джеймса Клавелла.

Історичне тло серіалу “Шьоґун”.

Отже, Японія, епоха Азучі-Момояма. Країна оговтується від великих воєн, а влада зосередилася в руках великих сенґоку-даймьо Оди Нобунаґи та Тойотомі Хідейоші. Серед васалів Оди був один, котрому в майбутньому судилося заснувати новий шьоґунат - Токуґава Ієясу. Після років протистояння Токуґава врешті визнав владу Тойотомі Хідейоші між собою. Однак не те щоб зовсім, але не до кінця, і проводив свою політику, що врешті й привело його до влади. 

А в цей час відбувається поступова християнізація країни, розпочата ще португальськими місіонерами та Франсиском Ксав’єром особисто. Ода Нобунаґа тепло сприймав християн, а один з феодалів даймьо Хомура Сумітада не лише прийняв християнство, але й заснував місто Наґасакі, котре вважалося центром християнства.  В містах активно діяли місіонери, а кількість християн неупинно зростала. Після сепуку Нобунаґи його наступник Тойотомі Хідейоші потроху почав обмежувати місіонерську діяльність та вислав частину християнських проповідників.

В серіалі нам показали власне протистояння двох угруповань, котрі сформувалися після смерті Тойотомі Хідейоші в 1598 році. По один бік Ішіда Міцунарі (в серіалі Ішідо Казунарі), котрий очолював раду п’яти даймьо, що керувала країною при малолітньому синові Тойотомі Хідейоші. Він захопив Осаку і тримав там у заручниках багато родин аристократів. З другого боку ще один васал Тойотомі - Токуґава Ієясу (Йоші Торанага в серіалі).

Головний герой Анджін

І ось в один день до берегів Японії прибиває голландський корабель з промовистою назвою “Еразмус” (в реальності “De Liefde”, тобто милосердя). Місцевий даймьо конфіскує корабель, а залишки екіпажу заарештовує та саджає до ями. Про полонених дізнається сюзерен даймьо Тоші Йоранаґа, і наказує привести когось, з ким можна  провести бесіду. Обирають того, хто володіє португальською - мовою, котрою говорять посередники та деяка частина японців. Таким стає британець Джон Блекторн (в реальності Адам Вільямс).

Джон потроху освоює японську мову та звичаї, з часом стає самураєм, отримує два мечі та навіть дружину. Всі події відбуваються протягом кількох місяців до битви при Секіґахарі (21 жовтня 1600 року), в реальності Адам Вільямс прибув до Японії у квітні того ж року. І за цей час Джон Блекторн проходить надзвичайно тернистий шлях акліматизації. Адже окрім культури на бідосю чекають тонкощі японських політичних взаємовідносин, підступні єзуїти, котрі всією душею відчувають, що нічого доброго на католицьку місію в Японії не варто чекати. І врешті, його власні помилки. Джон часом поводить себе з японцями так, як він би спілкувався з голландцями чи британцями. Японський етикет суттєво відрізняється від європейського, і через помилки Джон неодноразово міг позбутися голови.

Я не буду прискіпуватися до гри Космо Джарвіса, він цілком непогано вдає людину, котра потрапила в цілком нові умови, хоча його персонаж міг би бути значно стриманішим. Все ж доба колоніалізму та британської експансії лише-лише починалася. Часом він схожий на героїню його земляка Льюїса Керола, Алісу, котра замість Дивокраю потрапила до серпентарію.

Японці та Японія в серіалі “Шьоґун”

А от японці в серіалі "Шьоґун" грають пречудово. Власне, їм і грати особливо не треба, вони такі дуже фактурні та природні. Саме завдяки їм ви відчуваєте не перегляд серіалу, а перегляд картинки з машини часу. І хоча всі персонажі виступають не під своїми історичними іменами, визначити їх неважко. Можливо тому, що актори-японці гарно обізнані з традиціями своєї країни, і передати їх стало для них велику честь.

Особливо мені сподобалася гра Хіроюкі Санади, котрий виконав роль Йоші Торанаґи, хоча загалом він мало схожий на людину з гравюри - Токуґаву Ієясу, скоріш на поважного керівника корпорації. Втім, це ж протагоніст, він має виглядати так, що хочеш бути на його боці. Як кожний японський володар, він тримає дистанцію між собою та іншими. Навіть з Анджіном він швидко припиняє зародки дружби. А старих друзів легко відправляє на сепуку заради своїх амбіцій чи караючи за те, що ослухалися його наказів.

Окремо хочу виділити гру Анни Савай, котра виконала роль Тоди Маріко (історичний прототип Хосокава Грасія). Внутрішня сила та спокій робить цю жінку сильнішу за багатьох самураїв та даймьо. Я насолоджувалася від сцен, коли вона полишала Осаку - саме там яскраво проявився її характер. Не дарма ж її історичний прототип Хосокава Грасія вважається християнською мученицею.

А ще продюсер, він же актор ролі Тоші Йоранаґи,  Хіроюкі Санада приділив велику увагу деталям. Їх справді дуже багато: від елементів одягу до побутових речей. Втім, для Японії, де вплив народної культури надзвичайно великий, це не було надто важко. І якщо якась деталь є анахронізмом, навряд чи це зауважить хтось, окрім ретельних фахівців. Всі елементи реквізиту чудово доповнюють гру акторів.

Більшість сцен показано в темних тонах, Японія здається країною похмурою. І справді, і ті часи веселого було мало. Хоча хаос минулих років минувся, а влада потроху концентрувалася в одних руках, люди не могли почуватися безпечно. Починалися гоніння на християн - це теж показано в серіалі, хоча до справжнього переслідування ще роки й роки. Особливо підкреслено ставлення феодалів-буддистів до своїх же співвітчизників-християн. При цьому португальських ченців не зачіпали з дипломатичних міркувань, то ж вони часто поводили себе доволі зверхньо.

І от коли дивишся цей серіал, коли мандруєте разом з героями лісами, вас не полишає відчуття, десь в цих нетрях ховаються йокаї та різні страшні духи. Як знати, чи не з’явилися деякі страшні історії про них в ті складні та небезпечні часи. Візуальний ряд супроводжує похмура тривожна музика, котра ідеально підкреслила сюжет серіалу "Шьоґун".

Висновок

Що ж, серіал мене вразив глибиною занурення у середньовічну Японію та чудовою грою акторів-японців. Особисто я б хотіла побачити продовження, оскільки найцікавіше - становлення Тоші Йоранаґи в якості шьоґуна, ми так і не побачили. Можливо, ці події залишили для другого сезону. Котрий, однак, поки що не оголосили.