Залізний лицар

Колись вулиця Платнержська, що тягнеться від Влтави до костелу святого Миколаї в північній частині Старого Міста Праги, називалася Острожською. На ній мешкали майстри, котрі займалися виготовленням острогів (чеськ. Ostruhy — шпори). З XIV ст. майстри перекваліфікувалися на латників. Тому і вулицю ту назвали Платнержською. Сюди стали навідуватися лицарі, аби вибрати добрий обладунок. Їм посміхалися не тільки майстри, аби продати крам, але й їх доньки, романтично налаштовані дівчата. Аякже, лицарі ходили в походи, робили подвиги, перемагали драконів. Аж поки на вулиці не з'явився він, майбутній Залізний лицар.

Легенда про залізного лицаря

Частим гостем у майстрів-латників був Йаохим Берка. Він пригледів собі доньку одного з майстрів, і врешті закохався в його доньку. А що він був дуже ревнивий, то невпинно намагався слідкувати за дівчиною. І якось відправся в далекі краї. Коли ж повернувся, то одразу ж почув пересуди — до його нареченої внадились залицяльники.

За пару днів дівчину виловили в річці, а лицар зник. От тільки не довго він ховався. Батьки прокляли Йоахима, і той миттєво перетворився на залізного лицаря. Після смерті він став привидом і почав блукати Прагою. Позбавити від прокляття могла лише цнотлива дівчина. А така можливість, нажаль, випадала раз на сто років.

І ось якось в тому ж домі, де колись жив той зброяр, поселилася жінка з донькою, Альжбетою Холасовою. Було це вже майже в наші часи, сто років тому. Люди мало вірили в привидів, ще менш думали про всіляких там лицарів. Альжбета мала чисте серце, була працьовитою і часто затримувалася до пізньої години, працюючи на кухні за шиттям. І якось, зимовим вечором сиділа вона і латала білизну. Подмухав вітер, полум’я захилиталося. В кутку заскреготіло залізо. Дівчина підняла очі і побачила привида Йоахима Берка.

— Не бійся мене, — глухо вимовив лицар. — Я залізний лицар, що накоїв багато лиха. Так, я бився, перемагав, воював. Так, я вбивав, то була війна, де або ти, або тебе. Але через мене загинула невинна дівчина. Ось уже кількасот років я несу покуту, і не буде мені покою, аж поки така чиста дівчина, як ти, не поговорить зі мною годину, не вислухає і не втішить.

Перелякана Альжбета тільки кивнула головою.

— Завтра, — продовжував привид, — о тій же порі я повернуся. І якщо твоя ласка, ти допоможеш мені. Але нікому не кажи, інакше все буде марним.

Дівчина не втрималася і вранці все розповіла матері. Та подумала і вирішила, що доньці не личить спілкуватися з таким сумнівним привидом. Ввечері вона замкнула доньку в кімнаті, а сама відправилася на кухню. Рівно опівночі Йоахим з’явився у кутку. Глянув на жінку, сумно похізнув і вимовив:

— Все марно. Ще сто років!

Наразі не відомо, чи вдалося комусь вивільнити лицаря. Якщо ж ні, то наш нещасний Йоахим мусить з’явитися за сто років.

Де знаходиться залізний лицар?

Залізний лицар у вигляді скульптури стоїть собі на розі Нової Ратуші по стороні вулиці Platnéřská. По іншу сторону розташувалася дівчина з її батьком, равином Льовом, бо за іншою версією легенди ця історія відбулася з імператором Рудольфом ІІ, котрий у вигляді лицаря приходив до доньки рабина. Поряд є зупинка автобусів Mariánské náměstí та станція метро лінії A Staroměstská.

Мапа - © OpenStreetMap