Богдан Коломійчук “Моцарт з Лемберга”

Трапилась мені якось книжечка Богдана Коломійчука “Моцарт з Лемберга”. Музика цього генія в моєму маєтку гість частий, навіть надто частий. То ж я не могла пропустити повз себе цю книгу, і зараз прямо на ваших очах всаджу в неї свої гострі ментальні ікла і детально її розгляну. 

Головним героєм книги є молодший син маестро Франц Ксавер Вольфганг Моцарт. Він народився 1791 року у Відні, а за п’ять місяців помирає його батько. Свого тата син фактично не знав, але слава батька супроводжувала все життя. І навіть музики Франца вчив не хто інший, як Антоніо Сальєрі. 20 років свого життя він прожив на території сучасної України - у Підкамені, де навчав музиці доньок графа Баворовського, згодом працював вчителем музики в Бурштині та Львові. 

Книга ж починається з короткої біографічної довідки та першого концерту, влаштованого матір’ю Констанцією у Відні. Цей виступ поклав початок великим сподіванням суспільства на такі самі успіхи сина, які мав його геніальний батько. Нам в подробицях розкривають обставини подорожі Моцарта-сина до Підкаменя, його першу зиму в Підкамені та знайомство з родиною Бароні фон Кавалькабо, котра зіграла надзвичайно велику роль як в реальному житті музиканта, так і в книзі.

В цілком справжні події автор вплів нотки містицизму. Ми знайомимося з директором Львівського театру Фредеріком Альтманом, любителем сходу з неймовірними діловими зв’язками в театральних колах. Чи випадком не Браян Епштейн став його прообразом? Передісторію ще одної детективної історії автор розповідає в цьому інтерв’ю. В ній ми знайомимося з легендарним детективом та авантюристом Еженом Відоком. Я не впевнена, чи відвідував колись-небудь Відок Австрію в ділових справах, цілком можливо. Однак в даному випадку постать надто… анімешна, чи що? Чи взята з однойменного французького фільму 2001 року?

А от вплив іншого фільму “Амадей” (1979) заперечити важко. Так само, як Леопольд приходить до свого сина Вольфганга, тінь самого Вольфганга приходить до Франца Ксавера, допомагаючи та підтримуючи його в складних життєвих моментах.

А ще ми можемо познайомитися зі Львовом, цим чарівним містом. Місто присутнє ненав’язливим тлом, запахом кави у несподівано віденській кав’ярні та прогулянками. Щоправда, диліжанс автор заводить зі сторони монастиря Бернардинів із залишком стіни, тобто зі сходу. А мав би зі сторони собору святого Юра та храму св. Анни - саме повз них проходить дорога з Жешова. Зате ми маємо шанс прогулятися ще не закритою Полтвою, в котрій, на думку автора, у вересні кумкають жаби. Ні, мені доводилося чути жаб і в жовтні, але вдень і коли сонечко доволі добре пригрівало. Але ж не вночі!

Ще одну неточність я знайшла під час згадки подорожі до Швеції. В 1820-х роках ще не було активного морського сполучення пароплавами, вони щойно почали виходити з річок на морські та океанічні простори і про регулярні рейси ще не було і мови.

Попри це книга дуже легка і душевна, її гарно читати в кріслі біля каміна в холодні зимові вечори. Автор легко занурює читачів в епоху перших десятиліть XIX століття так, ніби він винайшов чарівну машину часу, все побачив, розвідав і переказав нам. В ній знайдеться місце і для кохання - куди ж без нього, і для небезпечних приход.

Насамкінець, Франц Ксавер Моцарт не виправдав надій суспільства. Його музика була гарним продуктом свого часу, але слава дісталася зовсім іншим зіркам: старшому на 21 рік Людвігу ван Бетховену та молодшому на 19 років Фредеріку Шопену. Що цікаво, останній лише на 5 років пережив Франца. В будь-якому випадку музика Франца Ксавера прикрасить ваш вечір. Знайдіть її на youtube, ви не пошкодуєте.