Легенда про дітей водяника
Над Влтавою під самою Вишеградською горою тягнеться район Podskalí (Подскалі). Інша назва Výtoň. Мешканці Подскалі займалися рибальством, тримали млини, а також опікувалися ринком деревини, котра сплавлялася річкою. Навіть король Ян Люксембурзький заборонив купувати сплавні дрова і деревину, допоки вони не проходили через Подскалі. Також мешканці займалися видобуванням піску, льоду, котрий розносили по всій Празі. Завдяки виокремленості та специфіці діяльності Подскалі навіть виробило власну говірку. А ще тут з'явилася легенда про дітей водяника.
Легенда про дітей водяника
Найбільш за все Подскалі славилися своїми водяниками та історіями про них. Трапилось якось в родині одного бідного рибалки горе. Він мешкав коло самого берега, і часто вода затоплювала будиночок. Діти гралися над водою, і якось один з синів зайшов на пароми та плоти, що стояли прив’язані коло піску. Накотила хвиля, і хлопець зник. А виловили його надвечір трохи нижче за течією. Всім стало ясно, що це справа рук водяника, який мешкав неподалік. Вбита горем жінка рибалки вигукнула в серцях:
— Бодай би твої діти ніколи не повернулися до води!
Настала ніч. Тіло хлопчика готували до похоронів, над ним ридала мати. А над берегом під місяцем тихцем чалапали воденята. Вони почали гратися, жбурляючи водяні кульки одне в одного, у котів, що поверталися з вечірнього полювання, у нічних птахів. Дражнилися з русалок, які порозкладали на піску свої хвости та розчісували волосся. І не помітили, як почало сходити сонце. Посвітлішало, воденята шасть до води, аж не можуть ступити й кроку - щось не пускає їх. Застрягли на одному місці. Вода стікала з їх фраків, а відомо, що водяник живе, допоки з фалд фрака капають краплі.
З води визирнув старий водяник. Побачив біду, підплив ближче і почав читати свої заклинання. Всі, які знав — і нічого не допомогло. Тоді в розпачі розкричався він. Зібралися люди, одні стали глузувати, інші намовляли багаття розкладати. Треті потроху підливали води, аби воденята протрималися довше. Лише одна мудра ворожка пішла до вбитої горем матері.
— Послухай-но. Твого синка вже не вернути. Твій гнів нічого не змінить. А як загинуть воденята — всім нам буде велике горе. Дуже тебе прошу, — мало на коліна не вставала, — змилуйся.
— Добре, — зітхнула жінка, — що я маю робити?
— Візьми сорочку свого сина, виплач на неї свої сльози. А тоді, як сонце сяде, піди і витри нею воденят.
Так жінка і зробила. Поплакала і пішла вздовж берега до воденят. Люди вже розійшлися по своїм справам, тільки троє зеленкуватих постатей зіщулились, проводжаючи останні промені сонця. Тут же випірнув водяник. Він клявся та божився, що більше жоднісінького разу не затягне до води людське дитя, а як якесь впаде до води, то вирятує.
Жінка змочила кожного з воденят і вони побігли до батька. З того часу на Подскалі не затонула жодна дитина, а ті, які падали до води, були дивним чином повернуті на берег.
Де знаходиться Подскалі?
Podskalí знаходиться в південно-західній частині Нового Міста. Найшвидше туди можна дістатися трамваями до зупинки Výtoň.
Мапа - © OpenStreetMap