Легенда про черевички з хліба
З Чернінським палацом пов'язана ще одна доволі похмура оповідка. Це легенда про черевички з хліба, і вона пов'язана з графинею, що мешкала в цьому палаці. Важко сказати, чи то була дружина одного з синів пана Гумпрехта, Томаша чи Германа, чи вже їх донька — того ніхто не пам’ятає. Дуже то була примхлива модниця, носила своє дорогоцінне убрання тільки один раз. І от якось її чоловік влаштував бал. Запрошено всю празьку знать, вкладено величезні кошти, а жіночка та все блукала палацом, похмуріша за ніч.
— Що трапилось, дорога моя? — спитав у неї граф.
— Як що! Мені нічого вдягнути! В мене є новенька рожева сукня, але до неї не пасують жодні черевички.
Граф тільки співчутливо покивав головою, та й поринув у поточні справи. Аж на наступний день почув про дивну примху дружини: вона забажала черевички з хліба. Всі жахнулися такого безбожного бажання, адже якими б не були багатії, все ж відчували ту межу, за яку заходити не можна. Графиня настояла на своєму: їй зробили туфлі із якнайніжнішого тіста.
— Таких черевичків в мене ще не було! — жінка зачудовано розглядала свою взуванку на оксамитовій подушечці. — І ні в кого не буде!
Настав день балу. Всі, геть усі гості здивовано перешіптувалися, коли побачили убрання графині. В голос всі нахвалювали ідею, бажаючи догодити графині, але в душі багато думали, що вона передала куті меду. Найбільш всіх вихваляв даму один кавалер, схожий на іспанця або француза. Його витончені манери сподобалися, то ж кожний другий танок вона танцювала з ним. І коли закінчувався останній, коли захмелілий граф оповідав в колі друзів чергову історію, незнайомець повів в танці даму до виходу з зали:
— Я маю вам показати щось надзвичайне, достойне тільки вас.
Вони кружляли коридорами, сходами вниз під звуки музики, котра робилася все тихішою і тихішою, аж поки не опинилися у підвалі. Там графиня спробувала видертися із міцних обіймів, але раптом незнайомець блиснув очима:
— Поглянь-но на свої черевички!
Вони палали! Графиня заволала з болю та розпачу і побігла кудись в глиб коридорів, шукаючи порятунку. Там, кажуть, блукає і досі коридорами Чернінського палацу. А хто ж був той незнайомець? Здогадайтеся самі.
Коли насправді могла трапитися ця подія?
Чернінський палац завершили в 1720 році, а вже на кінець XVIII ст. графи Черніни змушені були почати переговори про продаж з самим імператором. Але сторгуватися не вийшло, то ж стояв він занедбаний, згодом тут влаштували казарми, сирітський притулок, а насамкінець Міністерство Іноземних Справ тодішньої Чехословаччини. То ж розкішні бали влаштовували скоріш за все в середині XVIII століття.
Весілля графа Германа Черніна, сина Гумпрехта Черніна з Худеніц, та Марії Йозефіни Славатової