Празькі куранти та Ратуша Старого Міста
Празькі куранти, або ж Staroměstský orloj знаходяться на ратуші Старого міста. Сама Ратуша з'явилася в місті доволі пізно. В 1338 році король Ян Люксембурзький надав міщанам відповідний привілей. Спершу радникик збиралися в кам'яниці купця Вольфіна з Каменя. В 1360 році до неї добудували залу засідань та вежу. В 1458 році радники придбали сусідню кам'яницю чинбаря Мікша, а в 1830 році додали ще одне неоготичне крило. Нині від нього залишилися лише залишки, оскільки в 1945 році під час повстання це крило зазнало великого руйнування.
Як виникли Празькі куранти
В 1410 році міськи радники вирішили, що місто повинно мати свій годинник. Вони звернулися до професора Яна Шинделя та майстра Мікулаша із Кадане. Вони запроектували та зробили годинник на вежі. Скульптури та оздоблення виготовили в майстерні архітектора Петра Палержа. В якості винагороди майстер Мікулаш отримав 3000 празьких грошей, будинок біля Гавельської брами та щорічну зарплату 600 празьких грошей.
Празькі куранти мали делікатний механізм, котрий весь час ламався і потребував ремонту та постійного догляду. Один з таких ремонтів виконував в 1490 році майтер Гануш, відомий також під іменем Ян Руже. Власне він і додав до годинника нижній астрономічний циферблат та першу фігурку — смерть зі дзвоником.
Легенда про майстра Гануша
Розбудова Празьких курантів викликала велике захоплення міщан. Вони натовпами збиралися і розглядали планети та загадкові символи. Раділи і радники: аби подивитися на куранти, до міста прибувало багато гостей, котрі залишали гроші в шинках. Однак серед найбільш розважливих радників виникли сумніви.
«А що раптом хтось переманить до себе Гануша?» — сказали вони собі.
— А може вже переманив! — почувся голос з натовпу. — Щось він там креслить собі. А ну як для іншого міста старається.
То ж вночі, коли помічник майстра Гануша та економка пішли собі додому, хтось постукав до дверей. Той, людина проста та добросердечна, відкрив. І тут же відчув біль на обличчі. Більше майстер не міг бачити. Горе охопило Гануша: не зможе покращити свого годинника, як хотів. Вранці люди знайшли його на підлозі у повному відчаї. Вони допомогли дістатися ліжка, знайшли лікаря. Але медицина тут була безсила. Не допомогли і знані празькі алхіміки: зір майстер втратив назавжди. Вже потім до майстра дійшли слухи щодо замовників злочину, вже потім і самі радники почали трохи шкодувати про свій вчинок. Але що вдієш, скоєне не повернути, а про методи відновлення зору та штучні очі в ті часи ніхто не чув.
Якось через рік потому попрохав Гануш свого відданого помічника провести до годинника. Подивлюсь, мовляв, чи все добре працює. Пройшовся, поприслухався. Все добре, все працює. Раптом протягнув руку, смикнув за один важіль. Десь заскреготало, застукало, тріснуло коліщатко і годинник зупинився. Так помстився майстер Гануш своїм кривдникам.
Подальша доля Празьких курантів?
и так насправді було. Легенду популяризував Алоїс Їрасек у своїх «Старовинних Чеських сказаннях». Легендарний помічник Гануша, Якуб, котрий, ймовірно, був сином майстра, обслуговував годинник до 1530 року. Кажуть, що це власне був той самий Якуб Чех, котрий створив перший переносний годинник на теренах Чехії. 1552 року реставрацією Орлоя займався Ян Таборський з Табору. Він написав історію годинника, де помилково надав авторство Ганушу.
Інші фігури додали під час одного з ремонів 1629 чи 1659 року. Механізм бою перемістили ближче до годинника та додали систему обертання Місяця, котра показує фази. XVIII століття могло бути останнім в житті Орлоя. Через десятиріччя простою та катастрофічний стан його збиралися викинути геть. Професор Антонін Стрнад, котрий керував обсерваторією, домігся фінансування для ремонту. Разом з Симоном Ландспергером частково відновив роботу годинника у 1791 році. Власне тоді додали рухомі фігури апостолів на самісінькому вершечку годинника. Капітальний ремонт Орлоя провели в 1865-66 роках, а для точності встановили хронометр Ромуальда Божека і додали півника. Художник Йозеф Манес розписав календарний циферблат.
Під час повстання 1945 року в Ратуші виникла пожежа від запалювального снаряду. Фігурки згоріли, а механізм впав вниз. Три роки пішло на відновлення. Брати Рудольф та Їндржих Весецькі відремонтували металеві погнуті деталі і підняли його на своє місце. Всі дерев’яні деталі виконав майстер по дереву Войтех Сухарда.
Структура оздоби Празьких курантів
Коли ви станете перед Орлоєм, то побачите, що він складається з трьох рівнів. На найвищому, під самим дахом – півень, від нього по краям даху ховаються два василіски. Нижче віконечка, з котрих щогодини визирають апостоли. А між ними найстарша скульптура Ратуші – ангел. На другому рівні – власне годинник з астолябією. В зовнішньому колі – час за старочеським численням, при чому 24 година припадає на час заходу сонця в найдовший день. Сама доба починалася в момент, коли заходило сонце, тобто взимку це була 4 година вечора, а в дні рівнодення – 6. Римські числа показують час відносно півночі та півдня. І насамкінець арабські – вавилонський час, котрий ділив день на 12 годин, що змінювали свою довжину в залежності від довжини світлового дня. Фігури по ліву сторону – Марнославець та Ненажера, а по праву сторону – Смерть та Турок.
Нижній ярус це календар. Нагорі є спеціальна рамка із золотим зубчиком, котра вказує, який сьогодні є день, котрого святого віншуємо в цей день, котрий місяць і який зодіакальний знак. По седерині диску – позолочений герб міста. По лівій стороні – Філософ, що ловить світло та Архистратиг Михаїл, а по правій – Астроном і Літописець. А над диском по правій стороні причаївся Фенікс.
Що цікаво, репліка Празьких курантів знаходиться в столиці Південної Кореї Сеулі.
Щогодини під Празькими курантами збираються величезні натовпи, аби побачити на власні очі ходу фігурок. До Празьких курантів можна дістатися від станції метро Náměstí Republiky, а далі пішки вулицею Celetná. Або ж від станції метро Staroměstská, а далі на схід вулицею Kaprova.
Мапа - © OpenStreetMap